Смерть архієпископа Хризостома: «У чому застану, у тому й суджу»
Помер предстоятель Кіпрської Церкви. Наразі для нього вже зовсім не важливі ані інтереси Константинопольської Церкви, ані велич еллінської цивілізації, ані співпраця із західними партнерами. Все це раптом скукожилося та з архіважливих питань стало чимось дрібним і нікчемним.
Безумовно, лише Бог може оцінювати те, з чим людина приходить у вічність. І архієпископ Хризостом здійснив у житті безліч гідних вчинків. Але ми знаємо слова (аграфу) Христа «у чому застану, у тому й суджу». А покійний кіпрський предстоятель увійшов в історію як архієрей, який ініціював визнання як Церкви групи людей без сану, поглибив конфлікт у світовому Православ'ї, вніс конфлікти та нелади до власної Церкви. Можливо, архієпископ покаявся в тому, що встиг зробити в останні роки. Але якщо ні, то саме в такому стані Бог і «застав» архієпископа Хризостома і в ньому буде його судити.
Апостол Павло сказав, що «страшна річ упасти в руки Бога Живого». І ці слова варто пам'ятати кожному з нас. А особливо ієрархам та предстоятелям, від яких залежать долі Православ'я.
Читайте також
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.
«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей
Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?