Навіщо Думенко сів у крісло Митрополита Онуфрія?

«Синод» ПЦУ в лаврській резиденції Митрополита Онуфрія. Фото: ПЦУ

3 квітня Думенко провів засідання «синоду» ПЦУ в Києво-Печерській лаврі – в резиденції Предстоятеля УПЦ, яку у Церкви забрали за підтримки держави. Цю будівлю УПЦ відновлювала після радянського занепаду власними силами, і саме тут роками проводив засідання Священний Синод під головуванням Блаженнішого Онуфрія. Думенко сів на його місце.

Здавалося б – навіщо? У Епіфанія є власна резиденція, де завжди проводилися заходи ПЦУ. Тепер до неї додалася резиденція покійного Філарета на Пушкінській. Місця вистачає. Але ні – потрібна саме Лавра, саме цей кабінет, саме це крісло.

Тому що справа не в зручності, справа – в символі.

Історія знає цей прийом дуже добре. Більшовики після революції не будували собі нові будівлі – вони зайняли Зимовий палац і Кремль. Французькі революціонери робили те ж саме – перетворювали королівські палаци на «народні» установи. Не тому, що ніде було засідати, а тому, що треба було показати: ми тепер тут господарі. І цей універсальний закон завойовника родом ще з тваринного світу, коли хижак, прийшовши на нову територію, позначає її по периметру, заявляючи на неї свої права.

Резиденція в Лаврі Сергію Думенку по факту не потрібна, як не потрібні йому сотні захоплених храмів: у нього й свої храми напівпорожні. Тут працює психологія хижака: показати світу, що суперник переможений, що я зайняв його територію.

Ось тільки де тут «готовність до діалогу»? Де любов до ближнього, нехай навіть його називають «фсбшником» або просто «ворогом»? І головне – де Христос?

Читайте також