Увімкнули світло? Істерика навколо сайту «Богоборці України»

«Патріоти» обурені, що їхні імена з'явилися на сайті «Богоборці». Фото: СПЖ

У травні 2026 р. «патріотичні» соцмережі вибухнули обуренням: у медіа з'явився новий сайт «Богоборці України», спрямований на захист Української Православної Церкви. У ньому є розділи про захоплення храмів, мобілізацію духовенства, насильство проти віруючих та інше. Сам сайт позиціонує себе як «онлайн-архів фактів про релігійні переслідування в Україні». Автори проекту заявляють, що збирають свідчення про порушення прав віруючих, докази злочинів, історії жертв гонінь і досьє на переслідувачів.

Але найбільшу увагу привернула сторінка «Гонителі», де опубліковані імена людей, що відзначилися розпалюванням ненависті до УПЦ або діями щодо захоплень її храмів.

Коли гонителі заговорили мовою жертв

Експерт Держетнополітики Людмила Філіпович, фігурант «Богоборців», розразилася гнівним постом у Фейсбуці, де написала, ніби творці проекту закликають до вбивств фігурантів. «Діючі гонителі названі. Тепер – ату їх! Хіба це не заклик до їх знищення??? Пора відкривати кримінальні справи, шановна прокуратура, бо посягають на життя і здоров'я конкретних людей», – написала вона.

У коментарях до цього посту ужгородський «єпископ» ПЦУ Варсонофій Рудник назвав сайт «списком для москалів, з проханням першочергового розстрілу». «А наші спецслужби на такі речі, як завжди, заплющують очі. Це не прояв демократії, це прояв відкритої, не завуальованої колаборації та агресії проти українців всередині країни. А ми ще хочемо справедливого миру…» – написав «ієрарх».

Нардеп Павленко, що організовував Томос для ПЦУ, також побачив у «Богоборцях» не архів фактів, а «ненависть». Він написав, що «ніщо так не свідчить на користь якомога швидшої заборони» структур УПЦ, як «ненависть, яку вони продовжують сіяти». За його словами, з-під «овечої шкури» страждальців за віру проглядає «вовчий оскал ненависті до української Церкви, держави і людей».

Клірик ПЦУ Роман Грищук і греко-католицький ієромонах Юстин Бойко пішли ще далі: вони побачили в «Богоборцях» паралель зі скандально відомим сайтом «Миротворець», де роками публікувалися особисті дані тисяч українців, які нібито вчиняли злочини проти нацбезпеки.

Ця реакція показова.

Люди, які роками транслювали ненависть на адресу УПЦ, закликали до захоплень, обшуків, силових акцій, тавруванню мільйонів віруючих як «московської агентури», раптом образилися на те, що всі ці факти зібрали на одному сайті і назвали по іменах тих, хто всім цим займався.

Найдивніше висловився в телеефірі львівського каналу НТА Юстин Бойко. За його словами, на «Богоборцях» «таврують людей так, як колись робили комуністи, називаючи людей ворогами народу».

«Це давня практика з часів Нерона, який оголосив християн небажаними для суспільства, що стало причиною репресій проти них», – заявив Бойко, запевняючи, що сайт «таврує всіх тих, хто наважиться сказати хоч слово критики на адресу Московського патріархату (УПЦ. – Ред.)».

При цьому сам Бойко називав парафіян УПЦ у Львові, які таємно відвідують богослужіння по квартирах, «московитами і зрадниками». «Це люди, які мають як ідею фікс патріарха Кирила, Путіна і русский мир», – сказав Бойко. За його словами, «ця хвороба лікується часом і смертю».

Яскравий зразок подвійних стандартів: людина відкрито бреше і розпалює ненависть до цілої групи людей – віруючих УПЦ, – але варто комусь назвати це вголос, як вона миттєво перефарбовується в невинну жертву, яку «комуністи таврують ворогами народу». Однак хіба не сам Бойко своєю риторикою виштовхує гонимих парафіян УПЦ Львівщини – тих, у кого влада відібрала або зруйнувала ВСІ храми, – у становище справжніх ворогів народу? І хіба абсурдні ярлики «московитів» і «русмірівців» не роблять їх ізгоями?

Точно така ж логіка і у всіх інших фігурантів «Богоборців». Але чому вони так занепокоїлися? Адже вони, по суті, ретранслюють позицію влади. За їхніми спинами – СБУ, ЗМІ, будь-які експертизи і вся міць держави.

Чому оголошення так страшне?

На сторінці «Про проект» «Богоборці України» прямо формулюють своє завдання: зібрати і зберегти факти релігійних правопорушень, щоб злочини не були забуті, а постраждалі могли захищати свої права «як в українських, так і в міжнародних інстанціях». Чи є тут щось предосудливе? Для демократичного суспільства – анітрохи.

Ось ще одна теза з «Богоборців»: «Перша стадія відповідальності для правопорушників – оголошення. Ми робимо злочини видимими і публічними».

Ось це, по суті, і викликало паніку. Оголошення! Саме по собі воно лякає недругів УПЦ. Але чому? Адже більшість фактів, зібраних на «Богоборцях», і без того у відкритому доступі. Нерідко гонителі самі публікують відповідні фото і відео, самі виступають з гнівними заявами в соцмережах. Чинити все це і говорити про це вголос вони не бояться, оприлюднювати теж – то чому ж злякалися, коли ті самі факти просто зібрали воєдино на одному сайті?

Справа ось у чому. Свої злодіяння гонителі УПЦ загортають у нарядну ідеологічну обгортку. У ній така людина постає перед публікою не переслідувачем віруючих, а «патріотом», «експертом», «громадським діячем», «захисником держави», «борцем з впливом Москви». І все, що вона робить, прикрито благозвучними гаслами: «безпека», «деколонізація», «духовна незалежність», «добровільний перехід громади», «воля народу» і так далі.

А «Богоборці» роблять просту річ: знімають ідеологічну упаковку і показують «голу» дію. Хто бив, хто зрізав двері храму болгаркою, хто стояв поруч, хто благословляв, хто організовував і так далі. І поза «патріотичним» контекстом виявляється, що це просто факти, які підпадають під кримінальні статті і тягнуть інші неприємності.

І тут з'ясовується, що багато хто готовий брати участь у гоніннях на Церкву, але не готовий, щоб їхня участь була зафіксована.

Наприклад, Людмила Філіпович, гнівний пост якої наведено вище. На сайті про неї сказано, що в ефірі «5 каналу» Філіпович запропонувала розбирати храми УПЦ і перевозити їх до РФ, а віруючим УПЦ «очищати мізки». Чому на ТБ вона не боялася все це говорити, а коли та інформація з'явилася на сайті «Богоборці», раптом вважала це загрозою?

Тому що на «5 каналі» всі її слова були загорнуті в ту саму красиву ідеологічну обгортку, а на «Богоборцях» представлено просто як факт. Факт розпалювання ненависті на релігійному ґрунті.

А Юстин Бойко пояснює причину занепокоєння. «Очевидно, що в якійсь перспективі він буде негативно впливати на біографію людей, оскільки на нього будуть посилатися. Рано чи пізно – якщо вже не спливе – він спливе на якихось міжнародних засіданнях церков або навіть у міжнародних парламентах, де працюватиме російське лобі і називатимуть імена гонителів московської церкви», – заявив клірик УГКЦ.

І якщо пасажі «лобі» і «мосцерква» – це звична брехлива пропаганда, то сценарій, коли фігурантів «Богоборців» можуть чекати санкції на міжнародних майданчиках, цілком реальний. Не кажучи вже про те, що практично всі зазначені особи підпадають під дію тієї чи іншої статті КК України. І прийде час, коли вони почнуть працювати.

«Миротворець» можна, «Богоборці» не можна?

Особливо карикатурно виглядає порівняння «Богоборців» з «Миротворцем». Тому що якщо це порівняння і працює, то зовсім не на користь критиків «Богоборців».

Сайт «Миротворець» давно відомий публікацією персональних даних людей, яких його автори вважали загрозою національній безпеці України. Публікуються адреси, телефони, місце роботи, інші відомості особистого характеру.

Причому на «Миротворець» іноді потрапляють не окремі особистості, а гуртом усі, хто опинився «не в тому місці і не в той час». Наприклад, у 2016 р. «Миротворець» опублікував імена і контактні дані 4508 журналістів і представників медіа, що працювали на територіях, непідконтрольних Києву. «Миротворець» назвав їх усіх «пособниками терористів».

Це викликало хвилю протестів різних правозахисних організацій. А посли країн G7 в Україні заявили, що масове розкриття персональних даних на сайті «Миротворець» ставить під загрозу особисту безпеку цих людей.

У деяких випадках справа обертається трагедією. Наприклад, у 2015 р. «Миротворець» опублікував персональні дані колишнього депутата Олега Калашникова і журналіста Олеся Бузини. Невдовзі після публікації вони обидва були вбиті біля своїх квартир.

Давайте порівняємо: «Миротворець» публікував персональні дані людей, у тому числі журналістів, з ідеологічним тавром «пособників терористів» або «ворогів». «Богоборці України» особисті дані не публікують і ярликів не вішають.

Різниця принципова. Якщо «Миротворець» прямо вказував, де і як можна знайти небажану людину, то «Богоборці» просто фіксують порушення релігійних прав із зазначенням публічних осіб, їхніх посад і дій.

Чому ж люди, які спокійно ставилися до «Миротворця», раптом жахнулися сайту, на якому просто зібрані факти і зазначені персоналії?

Вони бояться світла

В Євангелії сказано: «Бо кожен, хто чинить зле, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі…» (Ін. 3:20). Це не просто повчальна фраза. Це закон духовного життя. Добро не боїться світла, воно не боїться бути побаченим. А зло завжди потребує туману, виправдань, гасел і мовчання своїх жертв.

Але коли жертви перестають мовчати, коли вони починають говорити правду, тоді ми бачимо ту реакцію, яка послідувала за публікаціями на сайті «Богоборці України».

Читайте також