Зеленський і удар по Лаврі: скорбота на експорт?

Зеленський у Лаврі. Фото: прес-служба Зеленського

Після удару російського дрона по Успенському собору Зеленський негайно приїхав до Лаври і пообіцяв відновити пошкоджений храм. Він назвав те, що сталося, «варварством» і «відкритою атакою на християнську спільноту».

І тут не можна не здивуватися.

Успенський собор, як і будь-який інший храм, будувався для молитви. З точки зору «християнської спільноти» він нічим не відрізняється від найскромнішої церковки в якомусь далекому селі. І в тому, і в іншому випадку служиться одна і та ж Літургія і приноситься безкровна Жертва.

Сьогодні Зеленський і керівництво України роблять гучні заяви для міжнародної аудиторії і демонстративно виражають горе через «знищення святині». Але всього пару років тому Зеленський так само демонстративно мовчав, коли під охороною поліції комунальники знесли іншу святиню – Десятинний монастир. Так, той храм не становив такої історичної та архітектурної цінності, як Успенський собор, але для будь-якого християнина був дорогий не менше. І випадок з Десятинним – не виняток, а система. За президентства Зеленського в Івано-Франківську знесли Преображенський храм УПЦ, у Львові – Володимирський. Зараз б'є на сполох настоятель Преображенської церкви в Києві: його святині теж загрожує знищення.

Якщо удар росіян по Успенському собору – це, за словом Зеленського, «варварство», то як назвати знищення владою України храмів УПЦ? Це хіба не варварство? Це «інше»?

Останніми роками в храмах Лаври проходили рок-концерти, зйомки кулінарних шоу, виступи народних танцювальних колективів, урядові конференції та інші зовсім не духовні заходи. Чомусь тоді ніхто не говорив, що Лавра – це святиня, а не будинок культури чи конференц-зал. Сьогодні Зеленський раптом про це згадав. Чому? Думається, відповідь знають усі: тому що Лавра – це християнський центр, про який знають у всьому світі. Тому що на цій темі можна підняти потужний хайп.

Безумовно, здійснювати атаки, через які руйнуються святині, – злочин. Але ж це робить ворог. А коли храми зносили свої – їхнім парафіянам від цього було легше?

Скорбота на експорт.

Читайте також