Удар по Лаврі: трагедія, яку всі використовують у своїх інтересах

Війна дійшла і до Києво-Печерської лаври. Фото: СПЖ

15 червня 2026 р. сталася подія, яку неможливо сприймати просто як черговий епізод великої війни: внаслідок нічної атаки на Київ постраждав Успенський собор Києво-Печерської лаври. Так, за чотири з лишком роки війни вже зруйновано сотні храмів, але зараз під ударом опинився центр Православ'я на Русі. Це трагічно. Це символічно. Але про що саме говорить цей символ? І які висновки ми маємо зробити?

Чим вдарили: «Герань», Patriot чи уламки?

СБУ стверджує, що по Успенському собору вдарив російський безпілотник «Герань-2». Про удар безпілотника заявив Володимир Зеленський.

Голова Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко заявив про два удари. Він стверджував, що дрони заходили «по чіткій, зрозумілій траєкторії», і що удар по Успенському собору не був випадковим.

Російська версія зовсім інша: в Успенський собор нібито потрапила несправна ракета ППО Patriot.

Певною мірою ситуацію може прояснити відео народного депутата Миколи Тищенка з даху Успенського собору. На цих кадрах видно, що мідна покрівля практично знищена, але металоконструкції та балки, на яких вона трималася, збереглися. На місці влучання пошкоджено кілька десятків цеглин, але серйозних руйнувань кладки немає. І це попри те, що бойова частина «Герані-2» — це 90 кг вибухівки.

Найправдоподібнішу версію озвучив політолог Костянтин Бондаренко. За даними його джерел серед військових, БПЛА був один, і його збили в небі над Лаврою: двигун дрона впав біля Трапезного храму, частина фрагментів потрапила на Успенський собор, а значна частина уламків упала на територію сусіднього «Арсеналу».

І це пояснює, чому на даху Успенського практично немає пошкоджень, характерних для прямого удару «Герані-2». Адже в Україні були випадки, коли після влучання в будинок такого БПЛА обвалювалося одразу кілька поверхів.

Є ще одна дивна деталь у цій історії. Голова ПЦУ Сергій Думенко заявив, що якийсь чернець Феодосіївського монастиря «якраз був на дзвіниці і знімав у цей час». І тут одразу кілька запитань:

• Що робив чернець о 1:30 ночі на дзвіниці?
• Що він міг знімати в цей час?
• Як чоловік опинився вночі у Феодосіївському, якщо це жіночий монастир?
• Звідки в нього номер Епіфанія Думенка? Чи в ПЦУ у кожного ченця є прямий зв'язок із предстоятелем?

Думається, простих відповідей чекати не доводиться.

На Успенському розпиляють кругленьку суму?

З моменту удару по Лаврі не минуло й доби, робітники ще продовжували розбирати уламки, а директор лаврського заповідника Максим Остапенко вже назвав суму, необхідну для відновлення, – понад 500 млн гривень.

Хто проводив розрахунки, як їх можна було зробити за такий неймовірно короткий час – залишилося невідомим. Але ось що цікаво.

Як уже згадувалося, візуально Успенський собор постраждав незначно. Інтер'єр залишився цілим, знищено лише 80% покрівельного покриття, що складається з мідних листів. За розрахунками експертів, на відновлення всього даху площею 800 кв. м піде до $300 тис. разом із роботою. Крім покрівлі, напевно, ще будуть здійснені якісь маніпуляції, що не є очевидними для неспеціалістів. Але ж 500 млн гривень – це понад $11,1 млн, куди їх можна витратити? До всього іншого, Остапенко одразу попередив, що сума, швидше за все, буде ще збільшена.

І тут варто згадати, що на будівництво всього собору в 1999-2000 роках пішло 69 млн грн, що еквівалентно приблизно $12,5-13 млн.

Зараз відкрито рахунок і українцям пропонується скидатися грошима на відновлення Успенського. Але хто контролюватиме витрати? Чи справді на нову покрівлю потрібні такі гігантські суми, чи вони будуть освоєні на інші цілі? Питання висять у повітрі.

Скорбота на експорт

Після удару президент Зеленський приїхав до Лаври і назвав те, що сталося, «варварством» і «відкритою атакою на християнську спільноту». Це все так, але як тоді назвати знищення українською владою Десятинного монастиря в Києві, Володимирського храму у Львові, Преображенської церкви в Івано-Франківську? Це теж було «варварством» і «відкритою атакою на християнську спільноту»? Чи «це інше»?

Успенський собор – святиня. Але святий він не тому, що внесений до списків ЮНЕСКО і визнаний пам'яткою архітектури. Святий він тому, що це храм: тут звучить молитва, тут на Літургії приноситься Богу безкровна Жертва. Все це відбувалося і в тих храмах, що були знищені самою владою. І варварство не стає чимось іншим лише від того, що його вчинили свої.

Картина складається показова. Свої храми українська влада руйнує без тіні жалю – але щойно від російської атаки постраждав Успенський собор, як одразу почалося заламування рук перед камерами. І заламування це виявилося справою надзвичайно результативною. Зеленський на саміті Великої сімки показав Трампу фото палаючого собору – і, судячи з усього, домігся політичних поступок. Остапенко назвав суму, якої вистачило б на будівництво другого Успенського, – і, схоже, цю суму отримав. А ПЦУ та інші недруги УПЦ здобули довгоочікуваний привід посилити тиск на Церкву.

Удар по Лаврі як привід для тиску на УПЦ

Замість того, щоб схилити голови перед палаючою святинею, ПЦУ і держчиновники використали трагедію як зручний привід для тиску на УПЦ.

15 червня ДЕСС опублікувала заяву, звернену до «священноначалля, духовенства, ченців і мирян» УПЦ. Відомство заявило, що УПЦ має «вийти зі складу Московського Патріархату, який давно вже виправдовує зло, дітовбивство і богохульство». Те, що УПЦ давно вже незалежна від РПЦ, чиновників не хвилює.

Сергій Думенко, коментуючи удар по Лаврі, також закликав вірян УПЦ до «єднання». З його вуст прозвучали ті самі брехливі наративи, що мовляв, вірні УПЦ лише «маскуються» під українську Церкву, а насправді підкоряються Московському Патріархату і виконують вказівки «кривавого патріарха Кирила».

«Намісник» Лаври від ПЦУ Авраамій Лотиш після обстрілу закликав братію монастиря «схаменутися» і «повернутися» до ПЦУ.  Як можна повернутися туди, де братія Лаври ніколи не була, Лотиш не пояснив.

Так удар по Лаврі недруги УПЦ перетворили на удар по Церкві.

Під час війни вже було зруйновано і пошкоджено сотні храмів УПЦ, але жодного слова співчуття і підтримки від української влади на адресу УПЦ не прозвучало. Лише докори й звинувачення. А ще абсолютно абсурдні з точки зору логіки заклики: ви зобов'язані вийти з РПЦ (з якої ви вже вийшли) і приєднатися до розкольників тому, що РФ руйнує ваші храми.

Говорить Москва

Версію російської влади щодо удару по Лаврі ми вже озвучили. Але що ж РПЦ?

Офіційно вона мовчить, але є висловлювання кількох її видатних діячів.

Вікарій московського патріарха архієпископ Савва Тутунов опублікував у своєму Телеграм-каналі текст, де сказано, що в ударі по Лаврі винен «народ, який добровільно відмовився від руського імені і від православної віри», а вогонь на даху Успенського собору – це такий самий вогонь, як в одеському Будинку профспілок, і він «випалюватиме Україну як розплата за жорстокість, байдужість, боягузтво і зраду».

Прозвучали з РПЦ і інші заяви. 16 червня радник патріарха Кирила протоієрей Миколай Балашов сказав, що в РПЦ «з болем і молитвою про настання миру» сприймають пошкодження Успенського собору і вважають Києво-Печерську лавру спільною святинею православних Росії та України. А 18 червня заступник голови синодального відділу РПЦ Вахтанг Кіпшідзе заявив, що удар по Лаврі слід сприймати «в контексті всього, що відбувається» в церковному житті України: «Тому, скорбячи про те, що цій церкві, яка, до речі, є новобудовою, це не історична церква, завдано шкоди – ми не знаємо, за яких обставин це сталося, – ми маємо розуміти: все те, що зараз відбувається в Лаврі, – це фактично зрежисований державою і зовнішніми щодо України силами розкол».

Що сказала УПЦ?

15 червня УПЦ зробила офіційну заяву. Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент заявив, що УПЦ «рішуче засуджує військову агресію Росії проти України, наслідком якої стали загибель тисяч людей і руйнування святинь <…> рани, які цієї ночі зазнав Успенський собор, є відображенням глибокої трагедії всього українського народу <…> Трагедія в Лаврі спонукає всіх християн посилювати свої молитви про негайне припинення безумства війни, якій не існує жодного виправдання».

Висловився і намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павел. Він назвав руйнування Успенського собору великим горем для всієї повноти Православної Церкви і духовною катастрофою.

Окремо слід підкреслити, що удар по Лаврі викликав не лише нападки на УПЦ, але й цілу хвилю звинувачень на адресу Митрополита Онуфрія, який не зробив з цього приводу жодних заяв. Логіка очікувана: мовчить – значить, боїться, не засуджує і «продався Москві».

І тут треба згадати, що Митрополит Онуфрій робить заяви вкрай рідко. Він мовчить не лише з приводу удару по Лаврі, але й щодо гонінь, захоплень храмів та інших важливих тем. Чи означає це, що він усе це підтримує і «не засуджує»? Безумовно, ні. Просто Блаженніший, на відміну від керівників інших конфесій, воліє висловлюватися виключно на духовні теми, і робить це на проповідях.

Висновок

Ми віримо, що все у світі відбувається за промислом Божим. Не так важливо, яким саме чином отримав пошкодження Успенський собор. Це знак усім нам згори. Це попередження, сигнал. Але сигнал про що? Що Небо хоче сказати цим?

І ось тут починається найтрагічніше. У 2022 р. одна православна країна розпочала агресивну війну проти іншої православної країни. У 2026 р. ця війна дісталася і до колиски Православ'я на Русі. Лавра – це місце молитви, Літургії. Місце подвигу преподобних Антонія і Феодосія. Усипальниця мощей Печерських святих. І ось головний храм Лаври у вогні. Чи не є це закликом згори: зупиніться, покайтеся, припиніть убивати!

Але ніхто не слухає цього заклику. Росія запускає над Лаврою свої дрони, Україна виганяє з неї ченців. Удар по Успенському собору кожен використовує для своєї піар-кампанії: одні для переконання Трампа, інші для освоєння бюджетних коштів, треті для виправдання «священної війни», четверті для тиску на УПЦ, п'яті для цькування Митрополита Онуфрія.

І мало хто говорить про покаяння. Про те, що якщо ми не схаменемося, то наслідки можуть бути ще страшнішими, ніж усе те, що було раніше.

У Євангелії є один епізод, який якнайкраще підходить до даного випадку: «В цей час прийшли деякі і розповіли Йому про Галілеян, кров яких Пилат змішав із жертвами їхніми. Ісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці Галілеяни були грішніші за всіх Галілеян, що так постраждали? Ні, кажу вам, але, якщо не покаєтеся, всі так само загинете. Або чи думаєте, що ті вісімнадцять чоловік, на яких упала Силоамська вежа і побила їх, були винніші за всіх, хто живе в Єрусалимі? Ні, кажу вам, але, якщо не покаєтеся, всі так само загинете» (Лк. 13, 1–5).

Читайте також