Пантеон замість монастиря: для кого влада «відкрила» Дальні печери Лаври

Влада з ПЦУ «відкрили» Дальні печери Лаври. Фото: СПЖ

14 липня 2026 р. влада «відкрила» Дальні печери Києво-Печерської лаври. На церемонію з'їхалися чиновники та церковні діячі: міністр культури Тетяна Бережна, директор заповідника Максим Остапенко, голова Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, депутати Микита Потураєв і Микола Княжицький, а з боку ПЦУ – її голова Сергій Думенко та Авраамій Лотиш у супроводі афонського архімандрита Варфоломея та кількох ченців.

Ця фотографія, зроблена під час «відкриття», дуже точно передає те, що сьогодні відбувається з Лаврою.

У центрі Аннозачатіївського храму – Сергій Думенко. Навколо – чиновники, депутати, фотографи. Ченців немає. Вірян немає. Вони й не потрібні: не для релігійного життя все це затівалося. І це не сарказм – так кажуть самі учасники.

Тетяна Бережна оголосила, що держава «повертає Лаврі її історичний український контекст» і що Лавра має бути місцем, де люди відчувають себе частиною «української культурної, релігійної та державної традиції». На офіційному сайті Мінкульту Лавра названа «центром українського державного будівництва».

Сергій Думенко закликав розвивати Лавру «як українську і загальнохристиянську святиню», викорінити з неї «дух русского мира» і молитися за українську державу та військо.

Якщо раніше Лавра була діючим монастирем, який жив головним чином молитвою і богослужінням, то тепер її перепрофільовують на елемент державного будівництва.

Хто закрив печери, які тепер урочисто «відкривають»?

Голова Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров заявив, що за УПЦ печери «тривалий час фактично були закриті для значної частини українського суспільства». То що ж це за частина українського суспільства, для якої УПЦ закрила печери? Кого саме УПЦ туди не пускала?

Це брехня. Поки в Лаврі жила чернеча громада УПЦ, до печер пускали всіх: православних і католиків, громадян України та іноземців, віруючих і невіруючих — без різниці національності та переконань. Не було в Печерах лише одного – політичної агітації. Натомість була молитва, Євхаристія, поклоніння преподобним.

Усе це припинилося 10 серпня 2023 р., коли адміністрація Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» раптово оголосила, що закриває Нижню лавру для всіх, крім ченців, священнослужителів і співробітників монастиря. У Мінкульті тоді називали цей захід «тимчасовим».

«Тимчасовий захід» триває вже майже три роки. Увесь цей час віруючі не могли вільно потрапити до печер, прикластися до мощей преподобних і пройти до святих джерел.

Особливо показовою є заява Олександра Алфьорова, що «повернення печер під повноцінний контроль Національного заповідника відбулося законним шляхом – через державні рішення, перевірки та судові процеси».

З цих слів може здатися, що суди нібито встановили незаконність попереднього становища печер, зобов'язали передати їх заповіднику, а потім розпорядилися відкрити їх для громадян. Однак нічого цього немає. Судові спори між монастирем і заповідником ще далекі від завершення. Більше того, 25 червня 2026 р. Північний апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі про Нижню лавру.

Що означає «відкриття» печер на практиці

24 лютого 2026 р. влада так само урочисто оголосила про «відкриття» Ближніх печер. У заході брали участь ті самі Тетяна Бережна, Максим Остапенко та Олександр Алфьоров. Але за гарним фасадом ховалася не дуже гарна дійсність: відвідування дозволили лише з середи по неділю, лише з 9:00 до 11:00, лише за попереднім записом і лише у складі груп по 10 осіб.

Про те, як це виглядало насправді, кореспондент СПЖ розповів після відвідування Ближніх печер. Групу зустріли представники ПЦУ та співробітник заповідника. Потім людей провели через Верхню і Нижню Лавру, контролюючи кожен крок. Всередині Печер відвідувачам показали лише невелику ділянку, після чого одразу вивели назовні. Вся екскурсія по Лаврі тривала рівно 30 хвилин, з них близько 7-10 хвилин – у самих Печерах.

Режим відвідування Дальніх печер нічим не кращий. Згідно з офіційним повідомленням Мінкульту та ПЦУ, до 15 серпня Печери дозволено відвідувати лише по п'ятницях і неділях з 9:00 до 12:00. Відвідувачів допускатимуть групами до 12 осіб – за попереднім записом або в порядку живої черги. З 16 серпня влада обіцяє запускати до Печер туристів.

Звісно, навіть така можливість помолитися Печерським святим і прикластися до їхніх мощей краща, ніж повна заборона. Але порівняно зі свободою доступу, яка була за УПЦ, нинішній режим – знущання над вірянами. Це не паломництво і не поклоніння святині. Це дозований доступ до музейного об'єкта – і не більше.

Афонські ченці для українського шоу

Окремим елементом церемонії «відкриття» Дальніх печер стала присутність кількох ченців із громади, яку зазвичай називають Новим Есфігменом. Це невелика чернеча громада, створена 2005 р. як альтернатива «старому» Есфігмену, братія якого звинуватила патріарха Варфоломея в екуменізмі та відмовилася його поминати за богослужінням.

Архієпископ Іона (Черепанов) написав у Фейсбуці: афоніти, що приїхали, не можуть не знати, що у Лаври є господарі – справжня численна братія УПЦ, яка завжди молилася в цих стінах. Саме в неї сьогодні відбирають храми і корпуси, а її парафіян позбавляють вільного доступу до святинь.

Саме ці ченці відновили Лавру з руїн, доглядали за храмами, приймали паломників, – і зрештою виявилися «новій Лаврі» непотрібними. Національному пантеону чернеча братія ні до чого, зате потрібна гарна декорація нібито афонської підтримки, яку й забезпечив настоятель Нового Есфігмену.

Від діючого монастиря до національного пантеону

Того ж дня, 14 липня 2026 р., Сергій Думенко брав участь у відкритті пам'ятного знака Івану Мазепі на території Лаври і гаряче підтримав створення Національного пантеону. За його словами, держава має повертати до країни останки історичних діячів, похованих за кордоном, і перепоховувати їх у спеціально створеному пантеоні. Там само він запропонував увічнювати пам'ять сучасних українських військових.

Цікава виходить схема: по суті, влада разом із ПЦУ та іншими «правильними» конфесіями намагається створити щось на кшталт альтернативних «печер». І їхня логіка така: поклоняються ж преподобним – то нехай поклоняються ще й нашим «героям пантеону».

Лавра – місце святе, і, мабуть, саме тому її обрали майданчиком для нової державної ідеології, майже релігії – з власними героями, міфологією, пам'ятниками, пантеоном і релігійною структурою, покликаною все це «освятити». Ця структура – ПЦУ. Її завдання в цій конструкції просте: давати церковну санкцію на вшанування «правильних» персонажів історії.

Усе це вже було

Так, усе це вже було. Причому не так давно – якихось сто років тому. Так само більшовики закривали лаври і монастирі, виганяли ченців. Так само замість Православ'я намагалися нав'язати народові культ революції і радянської влади. Так само влаштовували пантеон «героїв»: Ленін, Сталін, Кіров, Дзержинський і так далі. Деякі з них навіть відкрито «спочивали мощами» – щоправда, не нетлінними, а забальзамованими. І цим людям, винним у знищенні мільйонів життів, поклонялися як святим. Була й релігійна організація, готова «освятити» будь-які починання радянської влади, – так звана жива, або обновленська, церква.

І в самій Лаврі все це було теж. І ченців із неї виганяли, і співробітників заповідника селили, і мощі преподобних використовували як музейні експонати, і іноземні делегації водили туди для гарної картинки.

Чому ж ніхто з нинішніх учасників цього перформансу не розуміє, що точнісінько повторює діла більшовиків? Чому ніхто не скаже, що, як би вони не старалися, народ за ними не піде? Чому ніхто не крикне, як дитина у відомій казці, що «король голий»?

Голий король у чернечій мантії

І тут справді згадується казка Андерсена про голого короля.

Усі зобов'язані захоплюватися відродженням Лаври, хоча перед очима – спорожнілі храми. Усі зобов'язані дякувати владі за «відкриття» печер, хоча саме влада їх і закрила. Усі мають вбирати в себе «справжню українську духовність», хоча це не більш ніж державно орієнтований проект.

Повернімося до фотографії церемонії «відкриття» Дальніх печер: Сергій Думенко, афонські ченці, міністр культури, депутати, молебень, печери, державні прапори, камери. А де народ? Де віруючі, які десятиліттями наповнювали Лавру? Їх немає. Їх вигнали, оголосили прихильниками «московської» Церкви, «неправильними» вірянами та «неправильними» українцями, їм закрили доступ до храмів і печер.

Гаразд, а де тоді «правильні», державно орієнтовані віруючі? А їх теж немає – ні на церемоніях «відкриття», ні на інших подібних заходах. Гарно упакований державно-церковний проєкт, але всередині нього – порожнеча. І цю порожнечу доводиться прикривати організованими групами, держслужбовцями, запрошеними ченцями, депутатами, фотографами та співробітниками заповідника.

Висновок

Але народ Божий нікуди не зник. Він там, де істинна Церква Христова. Подивіться, як переповнені храми УПЦ у найзвичайніші недільні дні! Подивіться, скільки людей приходить помолитися разом із Предстоятелем, Блаженнішим Онуфрієм, з архієреями і священниками! Приходять добровільно – ніхто їх не змушує і не звозить автобусами. Приходять, хоча нерідко ризикують накликати на себе переслідування. Але народ однаково йде туди, де істинна Церква.

У 1848 р. східні патріархи опублікували Окружне послання, в якому говориться: «Охоронець благочестя у нас є саме тіло Церкви, тобто сам народ, який завжди бажає зберегти віру свою незмінною і згідною з вірою отців його».

Український церковний народ зберігає благочестя отців і «не йде на раду нечестивих». Тому результат не викликає сумнівів: важкі часи минуть, чорне буде назване чорним, біле – білим, а в Печерах знову залунає вільна молитва. Більшовики відходять – Лавра залишається. Так було сто років тому, так буде і тепер.

Читайте також