Чим загрожує визнання «афілійованості» Почаївської лаври

Над Почаївською лаврою згущуються хмари. Фото: СПЖ

22 липня 2026 р. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті повідомила про наявність ознак афілійованості Почаївської Свято-Успенської лаври з РПЦ.

Здавалося б, такий висновок має ґрунтуватися на встановлених фінансових, адміністративних або кадрових відносинах з РПЦ. Однак опубліковане дослідження присвячене переважно належності Лаври до Київської митрополії УПЦ. На 12 сторінках ДЕСС докладно доводить, що Почаївська лавра є частиною УПЦ і підпорядковується митрополиту Київському і всієї України.

Ось що стверджує ДЕСС: «Встановлено, що Почаївська Свято-Успенська лавра є структурним підрозділом Української Православної Церкви і входить до складу Київської митрополії УПЦ, яка відповідно до законодавства України визнана афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».

Іншими словами, центральний аргумент ДЕСС можна викласти однією фразою: Почаївська лавра пов'язана з Москвою тому, що вона входить до УПЦ.

Три ознаки «афілійованості»

ДЕСС заявила, що виявила три передбачені законом ознаки афілійованості:

• Почаївська лавра входить до структури Київської митрополії УПЦ, раніше визнаної ДЕСС афілійованою з РПЦ;
• статутні документи Лаври підтверджують її належність до Київської митрополії;
• відповідно до статуту РПЦ намісник Лаври, оскільки він має архієрейський сан, теоретично може брати участь у роботі Помісного та Архієрейського Соборів РПЦ, а також бути членом Синоду РПЦ.

Почнемо з останньої ознаки як найбільш абсурдної.

Справді, у статуті РПЦ є пункти, в яких зазначається, що архієреї УПЦ є членами Помісного та Архієрейського Соборів РПЦ і беруть участь у роботі Синоду. Оскільки намісник Почаївської лаври митрополит Володимир (Мороз) є архієреєм УПЦ, то, на думку ЕДСС, він є чинним членом керівних органів РПЦ.

ДЕСС також знайшла на сайті РПЦ рішення 2010 р., згідно з яким тодішній архієпископ Почаївський Володимир входив до складу Синодальної комісії у справах монастирів. Далі ДЕСС зазначила, що їй не вдалося виявити документів про вихід намісника з органів управління РПЦ. Однак доказів його фактичної участі в цих органах після Собору УПЦ 2022 р. у дослідженні також немає.

Наскільки правомірною і виправданою є ситуація, коли державний орган України в рішеннях, що стосуються мільйонів українських громадян, спирається на документи та дані російських сайтів? СПЖ вже неодноразово звертала увагу на абсурдність такого підходу. У російському законодавстві Крим і чотири українські області оголошені територією РФ. Україна, однак, вважає ці документи нікчемними. То чому ж запис у статуті РПЦ приймається як доказ у провадженні у справі про заборону найбільшої за кількістю громад конфесії України?

Формально цей абсурд закріплено в Законі України № 3894-IX «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який у побуті називають «законом про заборону УПЦ». Виходить, що Україна сама дозволила російській релігійній організації визначати правове становище української: головним аргументом проти УПЦ слугує статут РПЦ. А от рішення самої УПЦ до уваги не беруться.

ДЕСС ігнорує Собор у Феофанії 27 травня 2022 р., який проголосив повну самостійність і незалежність Церкви. Ігнорує офіційні листи Митрополита Онуфрія про те, що УПЦ не входить до складу Московського Патріархату. Ігнорує, зрештою, здоровий глузд: українські архієреї не можуть ні переписати чужий статут, ні змусити Москву викреслити їхні імена зі списків.

Тепер щодо перших двох ознак «афілійованості» Лаври. Як неважко помітити, вони повторюють одна одну. Це визнає і сама дослідницька група ДЕСС. Далі в дослідженні перераховуються цілком звичайні для будь-якого ставропігійного монастиря норми:

• намісника призначає Священний Синод УПЦ;
• монастир підзвітний митрополиту Київському;
• фінансові ревізії проводяться за його дорученням;
• деякі рішення братії Лаври потребують його затвердження.

Жодних доказів того, що Почаївська лавра підтримує самостійні чинні зв'язки з РПЦ, ДЕСС не навела. А те, що Почаївська лавра є монастирем УПЦ, ніколи ніким і не заперечувалося.

ДЕСС досить ґрунтовно «довела» цей загальновідомий факт і дійшла висновку: оскільки Почаївська лавра входить до Київської митрополії, а Київську митрополію ДЕСС раніше визнала афілійованою з РПЦ, то, отже, афілійованою є і сама Лавра.

Але тут криється лукавство. 27 серпня 2025 р. ДЕСС прийняла рішення про визнання Київської митрополії УПЦ афілійованою з РПЦ, а 29 серпня 2025 р. подала судовий позов про припинення її діяльності. Однак судового рішення у цій справі ще немає. Більше того, 6 квітня 2026 р. Шостий апеляційний адміністративний суд скасував наказ ДЕСС від 27 січня 2023 р., яким затверджено висновок релігієзнавчої експертизи статуту УПЦ.

І хоча формально це жодним чином не торкнулося рішення ДЕСС від 27 серпня 2025 р. про «афілійованість» Київської митрополії з РПЦ, судовий процес навколо митрополії ще триває. А визнання недійсною тієї самої «експертизи», на якій будується вся антицерковна кампанія, зменшує шанси ДЕСС виграти справу про заборону УПЦ.

Виходить, що судового рішення немає, але ДЕСС заявляє про «зв'язки» Київської митрополії з РПЦ як про встановлений факт і на цій підставі домагається заборони діяльності Почаївської лаври.

Що буде далі з Лаврою

На підставі свого рішення про виявлення ознак афілійованості 27 липня 2026 р. ДЕСС повідомила, що направила до Лаври вимогу протягом 30 днів виконати приписи. Приписів усього два: по-перше, щоб намісник і Духовний собор Лаври прийняли рішення про вихід Почаївської лаври зі структури Київської митрополії УПЦ; по-друге, щоб митрополит Володимир заявив про відмову від передбачених статутом РПЦ посад в її органах і про припинення зв'язків з нею.

Якщо другий припис не суперечить рішенням Собору УПЦ у Феофанії від 27 травня 2022 р., то перший означає розрив Почаївської лаври з Церквою. Неможливо уявити, що братія на це погодиться.

По суті, ДЕСС надає Почаївській лаврі вибір: або вийти зі складу УПЦ, або стати відповідачем за позовом про заборону діяльності. Це не пуста погроза. 7 липня 2026 р. ДЕСС подала позов про припинення діяльності Голосіївської пустині в Києві, а 13 липня суд відкрив провадження у цій справі. Почаївська лавра – один із найбільших і найавторитетніших монастирів України, і якщо її вдасться заборонити, то що вже казати про інші обителі чи храми.

Можна сказати, що схема вже відпрацьована і конвеєр запущено. ДЕСС називає будь-який прихід, єпархію або монастир пов'язаним із Київською митрополією і на цій підставі подає позов про заборону діяльності.

Але є в цій схемі й один суттєвий недолік. Якщо суд відмовить ДЕСС у задоволенні позову про заборону Київської митрополії, вся схема заборони монастирів і приходів УПЦ суттєво ускладниться, хоча й не розсиплеться.

Нинішній наказ ДЕСС про виявлення ознак афілійованості сам по собі не забороняє діяльність Почаївської лаври, не виселяє ченців і не припиняє договір користування майном. Однак якщо через 30 днів ДЕСС прийме наступне, вже формальне рішення про визнання Лаври афілійованою, закон передбачає дострокове припинення права користування державним і комунальним майном та пов'язаних з ним договорів через 60 днів. Таким чином, майнові наслідки можуть бути запущені ще до завершення суду про припинення діяльності релігійної організації.

Майновий фронт готували заздалегідь

Не можна не помітити, що діяльність ДЕСС дивовижним чином поєднується з іншими подіями навколо Почаївської лаври, зокрема щодо майна.

У грудні 2003 р. монастир уклав договір про безоплатне користування комплексом споруд Лаври строком на 49 років, тобто до 2052 р.

3 квітня 2023 р. у Верховній Раді було зареєстровано проєкт постанови № 9179 про звернення до Кабінету міністрів із вимогою розірвати договір користування комплексом Почаївської лаври. 10 лютого 2026 р. цей проект було включено до порядку денного Верховної Ради і на даний момент він має офіційний статус «очікує розгляду».

У червні 2024 р. Міністерство культури та інформаційної політики направило до Почаєва комісію для перевірки збереженості та порядку використання державного майна. За підсумками перевірки комісія заявила про відсутність частини майна, прибудови до пам'яток, неналежне оформлення робіт тощо. Висновок комісії: порушити питання про припинення договору користування майном. У Лаврі ці висновки оскаржили, заявивши, що офіційних документів за підсумками перевірки не отримали.

У серпні 2024 р. Господарський суд Тернопільської області скасував реєстрацію прав УПЦ на комплекс споруд Свято-Духівського скиту біля Почаївської лаври. У жовтні апеляційний суд залишив це рішення в силі.

Виходить така комбінація: є проєкт постанови Верховної Ради про розірвання договору користування майном, є висновок державної комісії про те саме, є судові рішення щодо майна Свято-Духівського скиту. І ось тепер ДЕСС витягла з рукава головний козир – визнання «афілійованості» з РПЦ.

А мисливці за майном Почаївської лаври вже на низькому старті.

Претенденти вже напоготові

Недруги УПЦ сприйняли рішення ДЕСС як сигнал до дії.

Народний депутат Оксана Савчук написала у себе у «Фейсбуці»: «Держетнополітики офіційно підтвердила, що Почаївська лавра афілійована з РПЦ», додавши, що «всі ми це знали роками».

Тернопільська організація «Свобода» заявила: «Тепер вже ніхто не зможе сказати, що це лише політичні заяви та припущення». Водночас сама публікація практично дослівно відтворює конструкцію ДЕСС: Лавра входить до Київської митрополії, митрополія визнана афілійованою, отже, афілійованою є і сама Лавра.

Ще відвертіше прозвучав коментар клірика УГКЦ Василія Івашківа: «Повернути отцям василіанам – і питання вирішено».

Втім, претенденти на майно Почаївської лаври позначилися вже давно.

28 березня 2023 р. Синод ПЦУ створив у складі Тернопільської єпархії релігійну організацію під назвою «Почаївська Свято-Успенська лавра» і призначив її «священноархімандритом» «митрополита» Нестора Писика.

Тобто ПЦУ заздалегідь створила юридичну особу, що носить назву монастиря, яким вона ніколи не управляла і на території якого у неї не було жодного ченця.

У 2023 р. глава ПЦУ Єпіфаній Думенко прямо заявив, що в майбутньому Києво-Печерська і Почаївська лаври мають приєднатися до ПЦУ, просто потрібно «трохи потерпіти». Пізніше Думенко сформулював свою позицію ще ясніше: «Ми претендуємо на Почаївську лавру, ми вже створили там юридичну особу».

Нестор Писик також не приховує своїх очікувань. Він заявив, що Почаїв має стати «місцем єднання православних українців», а серед нинішньої братії може знайтися «свій Авраамій» (Лотиш. – Ред.), який перейде до ПЦУ і допоможе їй отримати обитель за сценарієм Києво-Печерської лаври.

Свої претензії на присутність у Почаєві неодноразово заявляла і УГКЦ. У січні 2023 р. Святослав Шевчук нагадав про василіанський період історії монастиря, про коронацію Почаївської ікони папськими коронами і підкреслив: «Нам не байдуже, що там відбуватиметься».

У грудні 2024 р. Шевчук висловився ще ясніше: коли влада вирішуватиме долю Лаври «після її демосковізації», держава повинна мати на увазі УГКЦ, оскільки вона, за його словами, має відповідні історичні права. 

Орден василіан ще у лютому 2023 р. обговорював із головою Тернопільської обласної ради «повернення» Почаївської лаври УГКЦ і пропонував передати комплекс тим, кого вони вважають його «законними власниками».

Таким чином, перед Лаврою вже вишикувалася черга з претендентів, кожен із яких намагається довести своє право на святиню. Між ПЦУ і УГКЦ навіть відбулася публічна полеміка про те, кому з них має належати Почаївська лавра.

Однак ніхто не думає про те, як громадянське протистояння, яке недруги УПЦ провокують навколо Почаївської лаври, позначиться на єдності українського суспільства і, як наслідок, на обороноздатності країни. Подібна безвідповідальність може дуже дорого коштувати Україні.

Адже Почаїв – це не музейний комплекс і не просто пам'ятка зодчества. Це центр духовного життя і діючий монастир. Спроба силою змінити його церковну належність здатна викликати найтяжчий міжконфесійний, а можливо, і громадянський конфлікт. Однак поки що публічна дискусія ведеться переважно про те, хто має отримати стіни, будівлі та інше майно.

Висновок

Визнання «афілійованості» Почаївської лаври вплине, без перебільшення, на всю УПЦ. Якщо ДЕСС вдасться заборонити Лавру відповідно до передбачених законом процедур, це стане прецедентом. Схему можна буде застосовувати до інших монастирів, єпархій і приходів: ДЕСС вже не буде себе обтяжувати доведенням зв'язків конкретної громади з РПЦ – достатньо буде довести зв'язок із Київською митрополією.

Майнові наслідки для Почаєва можуть настати ще до рішення суду про припинення діяльності релігійної організації. Закон запускає механізм дострокового припинення права користування державним і комунальним майном через 60 днів після того, як «афілійованість» визнає ДЕСС.

Тому Лавру необхідно захищати всіма законними засобами: у суді, у ЗМІ, у громадському просторі. А головне – потрібно молитися і пам'ятати слова апостола Павла: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21).

Читайте також