Місто, де безкоштовна медицина була державним злочином

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон. Фото: СПЖ

Нікомедія кінця III століття славилася університетською медициною та ринковими цінами на неї. Лікарі тут входили до професійних об'єднань, встановлювали таксу за прийом і рецепт, і такса ця була розрахована не на бідняка. Раб, поденник, жебрак біля міських воріт були змушені лікуватися самостійно, бо послуги лікарів коштували грошей, а грошей у них не було. Чимось це нагадує сучасні реалії: приватна медицина працює справно, але доступна не для всіх.

У цю «кастову» систему готували вписати молодого чоловіка на ім'я Пантолеон. Будучи сином багатого язичника Євсторгія та християнки Євули, він здобув освіту у лікаря Євфросина – одного з найкращих у місті – і мав зайняти місце придворного лікаря при імператорі Максиміані. Кар'єра юнака була вибудована заздалегідь без сучка й задирки.

Навіть ім'я йому батьки обрали з розрахунком: Пантолеон – «лев у всьому». Вони хотіли виховати у своїй дитині безстрашність. Розрахунок виправдався, тільки не в тому сенсі, в якому вони хотіли.

Учитель, який відкрив юнакові очі

У Нікомедії в ті роки переховувався пресвітер Єрмолай – один із небагатьох священників, що вціліли під час гонінь. Пантолеон почав приходити до нього, слухати проповіді. І серед іншого почув те, чого йому точно не говорили в медичній школі: весь виторг, яким так пишаються лікарі, з духовного погляду нічого не вартий.

Пресвітер Єрмолай був людиною освіченою і в бесідах із юнаком називав імена Асклепіада, Гіппократа та Галена – трьох стовпів, на яких трималася вся антична лікарська наука. Але їхнє вчення він називав «нікчемним і мало здатним допомогти тим, хто до нього вдається».

Для Пантолеона, який щойно навчився у одного з найкращих лікарів міста, це був нищівний удар по професійній гордості.

Незабаром у юнака з'явилася можливість переконатися в істинності слів отця Єрмолая. Пантолеон зустрів на вулиці дитину, укушену змією. Дитина була мертва. Юнак помолився – і, за переданням, та ожила. Ні Гіппократ, ні Гален так не вміли.

Після цього молодий лікар охрестився, отримавши нове ім'я – Пантелеймон, «всемилостивий». Зміна однієї приставки в імені підкреслила те, що сталося з ним тоді: лев, вихований для безстрашності, став милостивим, але не менш мужнім.

Прийом без цінника

Пантелеймон почав лікувати людей безкоштовно. Це була не разова благодійна акція, якою часто хваляться приватні клініки та лабораторії. Це була щоденна практика: будь-який хворий, у якого не було грошей на міських лікарів, тепер знав, куди йому йти. Наприклад, сліпого, якого до того безуспішно лікували й розоряли нікомедійські лікарі, Пантелеймон зцілив даром. За переданням, саме це чудо привело до Христа його власного батька, Євсторгія.

Міська медицина Нікомедії була влаштована так, що безкоштовний прийом у одного лікаря призводив до втрати клієнтів у решти. Пацієнт, який одного разу отримав допомогу даром, уже не повертався до лікарів-здирників. Так нікомедійські лікарі почали поступово втрачати дохід.

Далі спрацювали типові правила демпінгу: лікарі почали шукати спосіб усунути небажаного конкурента.

Донос із хитрощами

Ось тут починається найцікавіше – завдання для доносчиків виявилося дуже непростим. Іти до імператора зі скаргою на втрачений прибуток було немислимо. Максиміан не став би розбирати суперечку лікарів про клієнтуру, а якби й став — скаржники виглядали б жадібними людьми, які втратили гроші через милосердя колеги. Таке формулювання вбивало весь сенс доносу ще до того, як його встигали накропати.

Тому донос збили на мові релігійної лояльності – єдиній, яка в розпал гонінь Діоклетіана та Максиміана гарантовано знищувала противника.

«Царю! Юнак, якого ти звелів навчити лікарського мистецтва, бажаючи мати його при собі у твоїх покоях, знехтувавши твоєю настільки очевидною до нього милістю, обходить темниці, зціляючи в'язнів, що хулять богів наших, однаково з ними мудруючи про наших богів і інших схиляючи до того ж злого мудрування», – звучало в тексті скарги.

Зауважте – жодного слова про гроші. Жодного слова про втрачених клієнтів. Юнак ходить по тюрмах, лікує засуджених християн, поділяє їхні погляди – ось головний злочин. Економічна заздрість перевдяглася в ризи благочестивого обурення за ображених богів.

Чийсь інтерес завжди вигідніше захищати, прикриваючись чужим ім'ям. Лікарі захищали не богів – боги їх не цікавили. Вони захищали стабільність розкладу своїх прийомів.

Максиміан запропонував Пантелеймону зняти з себе звинувачення найпростішим способом – принести жертву ідолам. Але замість ритуалу вирішили провести публічне зцілення.

До ліжка паралізованої людини одночасно покликали жерців і Пантелеймона: чия віра виявиться дієвішою, та й істинна. Жерці не впоралися, попри безліч заклинань. Пантелеймон вимовив ім'я Господа Ісуса Христа – і, за переданням, хворий підвівся на ноги на очах у всього імператорського двору.

Медицина безсила перед святістю

Відповіддю імператора на публічне чудо мало стати виправдання засудженого лікаря. Але чудо обернулося стратою. Пантелеймона прив'язали до маслинового дерева. За переданням, перші удари мечами не завдавали мученику шкоди – клинки ставали м'якими і кати в жаху просили у святого прощення. Страта відбулася лише за його власним наполяганням. Це сталося близько 305 року.

Лікарі, які написали донос, своєї мети формально досягли. Конкурент нарешті був усунений, розклад прийомів більше ніхто не псував безкоштовною практикою. Але Церква навіки запам'ятала ім'я того, хто лікував людей на славу Божу.

Медицина Нікомедії лікувала лише тих, хто мав товстий гаманець. Пантелеймон лікував безоплатно – і за це його вбили.

Час минув, але вдача людей не змінилася. А святий великомученик досі залишається небесним покровителем тих лікарів, для яких клятва Гіппократа – не порожні слова.

Читайте також