Портрет болгарського прихильника ПЦУ

Архімандрит Никанор (Мішков) співслужив із ПЦУ. Фото: СПЖ

Минуло вже більше 7,5 років з моменту утворення ПЦУ, але за кордоном цю структуру підтримують небагато хто. Хто вони? Чим керуються? Яким є їхній релігійний світогляд? Пропонуємо один із прикладів.

Звинувачення архімандрита Никанора

Наприкінці липня 2026 року болгарський архімандрит Никанор (Мішков) опублікував образливу заяву на адресу Предстоятеля власної Церкви. Патріарха Даниїла він назвав: «Атанас Трендафілов, який грає в „патріарха“».

Далі Никанор оголосив, що Патріарх не має над ним влади, а саме його обрання було «особливо мерзенним злочином проти православної віри і проти болгарського народу». Але й це ще не все. Саму Болгарську Церкву за Патріарха Даниїла архімандрит назвав ворогом власного народу – «полоненою і поневоленою, загнаною в демонічні кремлівські колії», «жалюгідним подобою церкви, лакеєм російського імперіалізму». А завершив він усе це закликом: «Час так званому „патріарху Даниїлу“ іти!»

Незадовго до цього, 14 і 15 липня, архімандрит співслужив у Києві з головою ПЦУ Сергієм Думенком – попри те, що Болгарська Православна Церква ПЦУ не визнала. Патріарх Даниїл ще будучи Відинським митрополитом критикував створення структури Думенка. У серпні 2024 року він назвав УПЦ єдиною канонічною Православною Церквою в Україні, а в 2025 році знову говорив про серйозні канонічні перешкоди для визнання ПЦУ.

Тим не менш, архімандрит Никанор у своїй хамській критиці Болгарського предстоятеля тему ПЦУ жодним чином не згадує. 

Але, можливо, ми чогось не знаємо про Болгарського Патріарха і Никанор відкрив нам очі? Схоже, ні. Незважаючи на свою відносну молодість (Патріарху 54 роки), він користується авторитетом як усередині Церкви, так і в світських колах. Усі, хто його знає, відгукуються про нього як про дуже скромну і порядну людину. Наприклад, директор гімназії у Відині в одній із публікацій розповідав, що за роки, коли Даниїл управляв Відинською єпархією, Церква стала помітно ближчою до звичайних людей. А самого владику відрізняли скромність і чесність.

Болгарська газета «Труд» опублікувала матеріал, у якому священники і миряни Відинської єпархії характеризували Даниїла як людину смиренну, винятково скромну й аскетичну.

Якихось серйозних публікацій, що підтверджують ті тяжкі моральні звинувачення, які Никанор висуває проти Патріарха Даниїла, нам знайти не вдалося. Тому подібна критика виглядає як звичайне хамство.

І на неї відреагувало священноначалля і духовенство Болгарської Церкви.

Реакція Болгарської Церкви на заяви Никанора

28 липня 2026 року Патріарх Даниїл заборонив Никанора у священнослужінні на 15 днів. Підставою були названі поведінка, несумісна зі священним саном і чернечими обітами послуху, а також дії, що підривають авторитет Церкви.

30 липня 75 священників Софійської єпархії підписали декларацію на підтримку свого Патріарха. Вони заявили, що публічні виступи Никанора містять образи, наклепницькі твердження і політичну агітацію, а вживана ним «вулична і нецерковна мова» є неприпустимою для клірика Болгарської Церкви.

31 липня Священний Синод Болгарської Православної Церкви назвав виступи архімандрита систематичними образливими і хульними твердженнями людини, яка ставить себе в положення «судді всього і всіх». А 10 серпня 2026 року заборону було продовжено ще на 15 днів. 

«Я знаю Бога»: Никанор про себе, Церкву і Україну

Але архімандрит продовжив свої нападки. В інтерв'ю каналу «Віче» Никанор заявив: «Патріарху Даниїлу вже потрібно подумати про відхід на спокій. Патріархом у нього не виходить. <…> Хтось має першим сказати, що король голий».

Назвати предстоятеля своєї Помісної Церкви, людину всіма шанованої, «голим королем» – це вже не критика і навіть не образа, а повна неадекватність. Але це лише початок. Далі йде така сентенція: «Духовна ДНК Патріарха – це духовна ДНК духовних убивць».

Себе ж архімандрит виставляє жертвою заздалегідь спланованої розправи: «Мабуть, він обдурив мене, щоб отримати можливість знайти щось проти мене і вбити мене екклезіологічно, позбавивши священного сану».

Тут ідеться про конфлікт навколо Черногорського (Гігінського) монастиря. Суть його така. У січні 2025 року архімандрит Никанор сам попросив звільнити його від обов'язків ігумена цієї обителі, і братія обрала новим настоятелем ієромонаха Захарію. Пізніше архімандрит запросив відпускне письмо для переходу до Русенської єпархії. Однак Патріарх Даниїл не затвердив нового ігумена і листа не видав, пояснивши затримку необхідністю ревізії фінансово-господарської звітності монастиря.

Висновок ревізії поки не опублікований, але «24 часа» з посиланням на інформацію зі Священного Синоду стверджує, що йдеться про великі зловживання і суму понад 1 млн євро.

Звісно, Никанор ні в чому такому не зізнається, а в інтерв'ю міркує: «Судити клірика за те, що він слідує Христу і Євангелію, означає перетворитися на синедріон». Тобто може йтися про звинувачення у фінансових махінаціях – нехай поки й непідтверджених, – а він порівнює себе з Христом на суді синедріону.

А ось що відповів Никанор на запитання ведучої каналу «Віче» Ілони Соколовської про 75 священників Софійської єпархії, які виступили на підтримку Патріарха Даниїла. Журналістка прямо запитала, чи не можна хоча б допустити, що помиляється Никанор, а не ці священники? На що архімандрит, ніскільки не вагаючись, заявив: «Але я не просто вірю в Бога – я знаю Бога. Я знаю, що роблю. Моя позиція християнина не викликає в мене сумнівів: це моє свідчення перед світом».

Саму ж позицію софійського духовенства він порівняв із поведінкою кріпаків.

І тут одразу спадають на думку слова апостола Іоанна Богослова: «Хто каже: „я пізнав Його“, але заповідей Його не дотримується, той брехун, і немає в ньому істини…» (1 Ін. 2, 4). Чи може людина, яка знає Бога, так безпідставно і нахабно хулити свого Патріарха?

Але на випадах проти Болгарського предстоятеля справа не закінчується. Далі критиці піддається взагалі вся Православна Церква.

На думку Никанора, «Православ'я дуже хворе». Він вельми зневажливо говорить про чудеса і мироточіння: «Привезуть якийсь російський листок або ксерокопію – і вона мироточить. Але у світі таких випадків тисячі. Мироточили ще давні язичницькі статуї Зевса; у Росії, здається, навіть статуя Леніна мироточила – вже не знаю, яке там було „миро“».

Архімандрит приписує Церкві і ненависть до ЛГБТ: «Те саме мислення поширюється і на сексуальні меншини: знищимо їх – і запанують благочестя і благодать. <…> Чим більше їх уб'ємо, тим нібито будемо кращими. Наче їх не Господь створив і не Господь тримає живими, наче вони не Його діти».

Але нам невідомий жоден випадок, коли православні закликали б убивати представників ЛГБТ. Сама ж ця риторика побудована на підміні: любов'ю до грішника тут виправдовується сам гріх.

У насадженні ненависті Никанор звинувачує і УПЦ. Її він називає водночас «колишньою канонічною Церквою» і «російською структурою», яка роками налаштовувала своїх вірян проти прихильників Філарета Денисенка і Макарія Малетича – УПЦ КП і УАПЦ. За його словами, «людей утримували в духовному полоні, навіюючи їм, що „філаретівці“ і „макаріївці“ найгірші, наче вони недолюди».

Але, по-перше, УПЦ КП і УАПЦ звинувачували в розколі, а зовсім не в тому, що їхні прихильники – «недолюди». А по-друге, нам невідомий жоден випадок, щоб вірні УПЦ захопили храм УПЦ КП, УАПЦ або ПЦУ чи виявили щодо них агресію. Все з точністю до навпаки: це представники ПЦУ захоплюють храми, б'ють священників і парафіян УПЦ.

Може, ненависть виходить якраз із структури Думенка? Никанор її існування визнає, але вважає… природною, зрозумілою війною: «Це теж ненависть, але вже природна. Так дві ненависті стикаються одна з одною». Більше того, він солідаризується з гонителями УПЦ: «Я і сам міг би схопити щось, все там зламати і розігнати: „Зрадники! Це мерзота!“»

Про ПЦУ Никанор говорить принципово інакше. Називає її «нинішньою канонічною Православною церквою України» і не вважає своє співслужіння з Сергієм (Єпіфанієм) Думенком порушенням церковного порядку. Навпаки, на зауваження Соколовської про те, що Патріарх Даниїл визнає УПЦ єдиною канонічною Православною Церквою в Україні, Никанор відповідає: «Він дуже некрасиво бреше всьому світу».

Про спробу через Ватикан вплинути на вибори Патріарха Болгарії

Портрет архімандрита Никанора був би неповним без одного цікавого епізоду.

7 серпня 2026 року болгарський ресурс «24 часа» опублікував розшифровку розмови між людиною, ідентифікованою як архімандрит Никанор, і представником Римської курії. Никанор цю розмову заперечує, хоча другий учасник підтвердив газеті сам факт бесіди, яка відбулася в березні 2024 року, напередодні обрання нового Болгарського предстоятеля.

У ній архімандрит пропонує співрозмовнику сприяти обранню Русенського митрополита Наума майбутнім Патріархом. Наума він характеризує як кандидата, близького Константинопольському Патріархату і такого, що відповідає інтересам Ватикану. Потім розмова переходить до Пловдивського митрополита Миколая: співрозмовнику пропонується відвідати його і передати дещо від папи римського. Заходить мова і про політичний вплив – називаються колишній прем'єр Бойко Борисов і медіамагнат Делян Пеєвскі.

При цьому, за даними редакції, згадані політики і митрополити не були обізнані з ініціативою людини, представленої на записі як Никанор. Свою ж роль у всій цій операції він оцінив «скромно»: «Я лише стратег у штабі».

Ще одна цікава деталь розмови: про одного з можливих кандидатів у болгарські Патріархи він каже, що той «нічого не зробить – ні з Ватиканом, ні з українцями, ні з чим». Що саме мається на увазі, зрозуміти важко. Однак очевидно, що українська тема так чи інакше фігурувала в міркуваннях про майбутнє Болгарської Церкви в контексті виборів нового Патріарха.

При чому тут ПЦУ

Архімандрит Никанор – один із небагатьох кліриків Помісних Церков, хто підтримує ПЦУ. Звісно, судити за ним про всіх її прихильників було б невірно. Але важко не помітити: його підтримка ПЦУ і його конфлікт із власною Церквою ростуть з одного кореня – з певного релігійного світогляду.

Давайте проаналізуємо.

У Болгарській Церкві обирають неугодного Никанору Патріарха – і архімандрит публічно вимагає його відходу. Болгарська Церква не визнає ПЦУ – Никанор вступає з нею в євхаристійне спілкування. Патріарх Даниїл вважає УПЦ канонічною Церквою в Україні – архімандрит звинувачує його в брехні. Священники Софійської єпархії підтримують свого предстоятеля – Никанор порівнює їхню позицію з поведінкою кріпаків.

Виходить, що він залишає за собою право самостійно визначати, які церковні рішення є обов'язковими, а які ні, які ієрархи канонічні зараз, а які були канонічними в минулому, хто справжній патріарх, а хто «грає в патріарха».

Що це, якщо не принцип: «я – вищий авторитет»?

Але ж за цим принципом і була створена ПЦУ. У 2018 році Патріарх Варфоломій всупереч канонам, всупереч думці багатомільйонної пастви УПЦ і її священноначалля, всупереч своїй же позиції, за якою Філарет і його релігійна структура визнавалися розкольниками, втрутився в церковну ситуацію в Україні і відіграв вирішальну роль у створенні ПЦУ.

На всі заклики вирішити це питання соборно, усією повнотою Православної Церкви, він відповів по суті те саме: «я – вищий авторитет».

Що відповісти людині, яка переконана у своїй правоті? Що сказати, коли на несміливі зауваження «а може, ви не праві» вона відповідає: «я знаю Бога, я знаю, що роблю»?

Хіба що нагадати їй слова апостола Павла: «Хто думає, що він знає щось, той ще нічого не знає так, як належить знати» (1 Кор. 8, 2).

Читайте також