Дві трагедії. Але які різні стандарти

Але 23 серпня у Святогірській лаврі вбили ченця Варсонофія. Людину, яку я знав особисто. Справжнього ченця, який жив молитвою і служінням Богу.
І яка страшна тиша навколо його смерті.
Зі слів Андрія, який дивом вижив, троє людей у військовій формі сказали йому: «Слава Україні». Коли замість цього він відповів: «Слава нашому Господу Богу. Спаси і збережи», його почали жорстоко бити, різати ножем, завдали ножових поранень і скинули в яр помирати. Після цього він чув постріли.
І ось тут у мене виникає питання: чому ми так вибірково визначаємо, чия смерть гідна того, щоб про неї говорила вся країна?
Чому одну людину після вбивства роблять національним символом, а вбивство ченця намагаються потопити в тиші?
Чому смерть людини за слова «Слава Україні» вразила всю країну, а слова «Слава Богу» і звірське насилля, що пішло за ними, не викликали такого ж суспільного потрясіння?
Чому про вбивство ченця майже не говорять ті, хто зазвичай найгучніше розмірковує про права людини, гідність, свободу і цінність людського життя?
Не замовчуйте цю трагедію.
Куди ми йдемо? І на що ми перетворюємося?
Отець Варсонофій був воїном Христовим. Його зброєю були молитва, віра, любов до ближнього і любов до Бога.
Слава Богу за все.
Царство Небесне убієнному ченцю Варсонофію.
Не мовчіть.
 
 

Читайте також

Дві трагедії. Але які різні стандарти

Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.