Дві трагедії. Але які різні стандарти

Але 23 серпня у Святогірській лаврі вбили ченця Варсонофія. Людину, яку я знав особисто. Справжнього ченця, який жив молитвою і служінням Богу.
І яка страшна тиша навколо його смерті.
Зі слів Андрія, який дивом вижив, троє людей у військовій формі сказали йому: «Слава Україні». Коли замість цього він відповів: «Слава нашому Господу Богу. Спаси і збережи», його почали жорстоко бити, різати ножем, завдали ножових поранень і скинули в яр помирати. Після цього він чув постріли.
І ось тут у мене виникає питання: чому ми так вибірково визначаємо, чия смерть гідна того, щоб про неї говорила вся країна?
Чому одну людину після вбивства роблять національним символом, а вбивство ченця намагаються потопити в тиші?
Чому смерть людини за слова «Слава Україні» вразила всю країну, а слова «Слава Богу» і звірське насилля, що пішло за ними, не викликали такого ж суспільного потрясіння?
Чому про вбивство ченця майже не говорять ті, хто зазвичай найгучніше розмірковує про права людини, гідність, свободу і цінність людського життя?
Не замовчуйте цю трагедію.
Куди ми йдемо? І на що ми перетворюємося?
Отець Варсонофій був воїном Христовим. Його зброєю були молитва, віра, любов до ближнього і любов до Бога.
Слава Богу за все.
Царство Небесне убієнному ченцю Варсонофію.
Не мовчіть.
 
 

Читайте також

Як зовнішність ввела в оману у храмі

Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.