Історія медового братства

У 1619 році в королівському суді розглядали справу мешканців Могилева. Обвинувач говорив про містян як про людей, які забули своє місце. Ключі від церков, стверджував він, «не в попів, але в міщан у руках», і священник іде служити тоді, коли міщани велять відімкнути.

Обвинувач зробив точний опис того, як було влаштоване православне життя Могилева на межі XVI і XVII століть. Церквою тут розпоряджалися купці, ремісники та члени міської ради. Братство, яке потім назвуть Богоявленським, було їхнім союзом.

Медова складчина на свята 

Грамота 1561 року дозволяла могилівським міщанам дванадцять разів на рік «сичити» мед до свят, тобто варити медовий напій вскладчину. Віск ішов на виробництво свічок. Гроші, виручені зі святкового столу, теж не пропадали: їх віддавали на храм, на лікарню та на милостиню жебракам.

У 1589 році король дав привілей Кушнірському братству, об'єднанню хутровиків. Грамота дозволяла кожному міщанину «ремесла кушнірського» приходити до братського дому й радитися про потреби церкви та лікарні. В гостях у братчиків бували навіть католицькі священники. 

Бурмістри та радці в братських списках

Про час появи Могилівського братства джерела говорять по-різному. Дехто веде відлік від 1588–1589 років, від грамоти патріарха Єремії, виданої в Орші. Текст грамоти, на жаль, не зберігся. Король затвердив братство в 1597 році. У працях різних істориків також фігурують 1590 і 1595 роки. 

Спочатку братство перебувало при Спаському монастирі. Ім'я Богоявленського йому було присвоєно лише в 1633 році.

Могилівське братство було союзом містян, у руках яких перебували міська скарбниця, суд і доступ до міських воріт. 

Гармати проти архієпископа

9 жовтня 1618 року до Могилева під'їхав уніатський архієпископ Йосафат Кунцевич. Міщани замкнули ворота, виставили на вежах і на валу гармати й вийшли назустріч із мушкетами, пиками та цеховими прапорами. Архієпископу пригрозили стріляниною. Він повернув назад.

Однак 22 березня 1619 року суд засудив призвідців опору до смертної кари, хоча страчувати їх не стали. Місто заплатило штраф, а всі церкви й монастирі було передано Кунцевичу. Православні Могилева стали молитися в полі, за міською заставою. Новонароджених возили хрестити за десять і більше миль від міста.

У 1623 році Кунцевича вбили у Вітебську. Слідча комісія звинуватила вітебських міщан у змові, зокрема й з могилівцями. Але доказів провини братчиків було недостатньо. 

Скільки класти до братської скриньки?

Свої гроші братство витрачало з розумом. Статут 1597 року залишав розмір вступного внеску на совість самого братчика. Кожен клав до спільної скрині, «скрынки», «што сам похочет подлуг воли и проможенья своего». Особливої таксі статут головного братства не знав, вона була в окремих цехових братств на кшталт Кушнірського. У неділі роздавали милостиню, раз на рік збирали загальну «складанку».

Король звільнив братський дім від податків і від постою солдатів і дозволив варити в ньому мед тричі на рік. На ці гроші братство утримувало школу. Бідні діти й діти братчиків навчалися там безкоштовно. Близько 1601 року уніатський архієпископ Гедеон Бролницький скаржився королю, що з цієї школи виходять проповідники, які викривають унію. Скарга збереглася й наочно показує, як тоді вчили захищати Православ'я.

Міські довідники приписують могилівським друкарям видання «Служебника» 1616 року та «Євангелія учительного» 1619-го, але перша книга, яка точно вийшла з-під братського верстата, побачила світ у 1636 році.

Київський митрополит у списку братчиків

У травні 1620 року могилівське братство одним із перших отримало в Києві грамоту від Єрусалимського патріарха Феофана. П'ятнадцять років потому, у 1635 році, митрополит Київський Петро відвідав місто й записався в «патрони» братства. Тепер його ім'я стояло поруч із бурмістрами та радцями.

Міщани утримали православ'я в Могилеві в роки, коли в них було відібрано храми. Гармати на валу та судові вироки пережило те, що виросло зі братської складчини: безкоштовна школа для бідних дітей і буквар, з якого в Могилеві починали вчити грамоти.

Читайте також