Від приворотів до єпископської кафедри

Одкровення магові. Фото: СПЖ

Таких фахівців в Антіохії було небагато. Кипріан був родом з Карфагена і з дитинства був посвячений Аполлону. Юнаком він сходив на гору Олімп, служив Гері в Аргосі, а в єгипетському Мемфісі вчився «ще більших чаклунств». На тридцятому році життя вирушив до халдеїв, найкращих зоресловів давнини. Коли він нарешті оселився в Антіохії, рівних йому там не було. Житіє називає його «найголовнішим жерцем і наймудрішим слугою» язичницьких богів.

Якщо в когось не ладналося з ворогами, здоров'ям чи коханням, шлях вів до Кипріана. Так одного разу на його порозі опинився багатий юнак Аглаїд.

Замовлення на дівчину

Аглаїд був закоханий у дівчину на ім'я Іустина. Вона була християнкою і твердо вирішила присвятити життя Богу. Юнак отримав відмову. Тоді він спробував викрасти Іустину просто на вулиці, але сусіди відбили її.

Відкинутий наречений пішов до чародія. Він обіцяв золото і срібло, аби лише Кипріан змусив дівчину покохати його. Для мага це була буденна робота. Скільки таких сердець він уже «приворожив»... Кипріан викликає біса і посилає його до Іустини.

Три біси, три поразки

Перший біс повертається ні з чим. Він бачив у дівчини «якесь знамення» і злякався. Іустина просто перехрестилася і помолилася.

Кипріан гнівається і посилає біса «лютішого». Але й той розбивається об ту саму стіну з молитви, посту і суворої аскези. Дівчина нічого особливого не робить. Вона не вимовляє заклять і не креслить магічних кіл. Вона молиться і осіняє себе хресним знаменням.

Тоді маг наважується на крайній засіб. Він викликає самого «князя бісівського». Той входить до Іустини хитро, в образі жінки. Починається мирна розмова про дівство. Біс питає святу: навіщо позбавляти себе радощів, хіба шлюб – гріх?

Тим часом біси намагаються обманути й самого Аглаїда. Одного разу біс з'являється до нього в образі Іустини. Але варто юнакові назвати її на ім'я, як привид розчиняється.

Визнання переможеного

Кипріан у люті. Він, володар духів, не може впоратися з якоюсь дівчиною! Він вимагає від князя бісівського пояснень. І той, несподівано для чародія, каже правду: «Ми не можемо дивитися на хресне знамення, а тікаємо від нього, бо воно, як вогонь, опалює нас і проганяє далеко».

І ставить бісу запитання, яке вирішило його долю: «Бо якщо ти боїшся навіть тіні хреста і тремтиш перед Іменем Христовим, то що ти робитимеш, коли Сам Христос прийде на тебе? Якщо ти не можеш перемогти тих, що осіняють себе хрестом, то кого ти вирвеш з рук Христових?»

Відповіді немає. Замість відповіді біси накидаються на колишнього господаря і починають його душити. І тоді великий маг, знавець усіх таємних наук, робить те, чого його ніхто не вчив. Він хреститься і кричить: «Боже Іустини, допоможи мені!» Біси відступають.

Невіруючий єпископ

Кипріан іде до місцевого християнського єпископа Анфима. Той, побачивши знаменитого чарівника, зустрічає його без радості. Підступу він чекає більше, ніж покаяння, і просить гостя залишити християн у спокої.

Далі його шлях у Церкві являє собою прискорене сходження. На восьмий день після навернення він читець, на двадцятий – уже іподиякон, на тридцятий – диякон. Через рік – ієрей, а потім і єпископ. Іустина стає дияконисою і очолює дівочий монастир.

У кондаку свята Кипріана називають «лікарем наймудрішим», який навернувся «від чарівного мистецтва». Колишній маг зрештою став лікарем душ.

Страта в Нікомидії

За переказом, на початку IV століття, під час гонінь, святих Кипріана і Іустину схопили та привезли до Нікомидії, однієї зі столиць імперії. Після мук їх засудили до смерті.

Поряд стояв чоловік на ім’я Феоктист. Він пожалів мучеників – і розділив їхню долю. Усім трьом відтяли голови. Шість днів тіла лежали непохованими, доки мандрівники таємно не вивезли їх.

Маг, особистість якого перетворили на культ

Історія навернення Кипріана до Бога виявилася настільки яскравою та показовою, що пережила віки й розійшлася по світу. Дослідники бачать у ній основу легенди про Фауста. Іспанський драматург Кальдерон написав про віруючого мага п’єсу «Маг-чудотворець». А в народі виникла так звана «молитва Кипріана», яку носили на собі як оберіг. Щоправда, Церква завжди вважала цей текст апокрифом.

Вчені, до речі, досі сперечаються про історію Кипріана. Ранні списки єпископів Антіохії імені Кипріана не згадують, а деякі дослідники взагалі вважають його образ лише літературним. Церква ж зберігає пам’ять про мучеників і прославляє їх 15 жовтня.

Сила, що перемагає магію

Найважливіше в житії святих – не дива, а те, як діє у світі божественна благодать. Іустина нічого не знала про магію. У неї не було ні книг, ні вчителів, ні заклинань. Вона просто молилася, постила й хрестилася. І цього вистачило, щоб перемогти найкращого чарівника Антіохії.

Хресне знамення в цій історії – ключовий елемент. Іустина обгороджувала себе хрестом, бо довірялася Христу. А Кипріан, який усе життя шукав таємну силу, зрозумів, що її джерело – не в таємному знанні, а в простій вірі юної дівчини. І коли йому самому стало страшно, він покликав на допомогу не своїх духів, а «Бога Іустини».

Читайте також