Чому Єрусалимський Патріарх «помиляється» щодо ПЦУ, а Вселенський – ні?

Патріарх Феофіл і Патріарх Варфоломій. Фото: Прес-служба Єрусалимської Церкви

Глава ПЦУ Сергій Думенко публічно розкритикував Єрусалимський Патріархат. За його словами, «Єрусалимська та деякі інші Церкви, не бажаючи мати відкрите спілкування з нами», роблять помилку. Думенко також пояснив, чому взагалі заговорив про Єрусалимський Патріархат.

Виявляється, проблема в тому, що на авторитет цієї Церкви часто посилаються «у нинішньому протистоянні нові лжебратія нашої Помісної Церкви». 
«Мовляв, тільки її визнання та спілкування з нею визначають, яка Церква істинна і які дії – канонічні», – так Думенко передав аргументи своїх опонентів.
Хто такі «нові лжебратія» і чому вони «лже», він не уточнив. Але з контексту можна припустити, що йдеться про духовенство і вірян УПЦ. Справді, в Українській Православній Церкві часто можна почути, що невизнання ПЦУ найдавнішою Помісною Церквою говорить саме за себе. До того ж на авторитет Єрусалима нерідко посилаються ті, хто відмовляється переходити на новий календарний стиль і святкувати, наприклад, Покров 1 жовтня замість 14-го, а Різдво – 25 грудня замість 7 січня.

Думенко наголошує, що в новозавітній Церкві немає обраності і що уявлення про неї – «неправильне розуміння християнського вчення». І, «хоча Єрусалимська Церква історично перша за часом виникнення», її авторитет та історичне значення не роблять її джерелом істини. «Не конкретна Помісна Церква є джерелом істини, а – Ісус Христос», – вважає він.

Глава ПЦУ пише, що Єрусалимський предстоятель – звичайна людина, рівна іншим ієрархам, і, як і вони, може помилятися. Іншими словами, Думенко просуває ідею рівноправності Церков, за якої давність того чи іншого Патріархату, в даному випадку Єрусалимського, не дає йому особливого статусу чи прав.

З цим можна було б погодитися, якби не очевидні подвійні стандарти глави ПЦУ. Відмовляючи в особливому статусі Єрусалимському предстоятелю, він одразу ж наділяє ним Константинопольського. Вітаючи Патріарха Варфоломія з 35-річчям патріаршого служіння, Думенко називає його «милосердним пастирем для православних християн усього світу», а в іншому своєму слові – «прикладом свідчення істини».

До того ж головний аргумент керівництва та прихильників ПЦУ завжди був один: їхню Церкву створив не рядовий предстоятель, а сам Вселенський Патріарх, перший у православному світі. Саме це, за їхньою логікою, і надає структурі Думенка особливої ваги.

За вісім років існування ПЦУ ми жодного разу не чули від її глави, що Константинопольський Патріарх не здатний помилятися.

Виходить, найдавніша Церква Єрусалима – не джерело істини і взагалі помиляється, бо не бажає визнавати ПЦУ. А предстоятель Константинопольської Церкви, що виникла в IV столітті, – «приклад свідчення істини», і про те, що він теж здатний помилятися, ми не чуємо ні слова.

Така ось екклезіологія.

Читайте також