Не підкоряєшся Фанару? Не маєш права називатись православним
Микола Княжицький. Фото: Espresso
Порошенківські нардепи дедалі сміливіше та активніше нападають на УПЦ. Наприклад, Микола Княжицький знайшов у своєму щільному графіку час для цілої статті про «злочини» Церкви. Публікація просто кишить фейками та абсурдними звинуваченнями. Наведемо кілька прикладів із короткими коментарями.
• «Особливі зв'язки УПЦ МП із Росією та її спецслужбами – загальновідомий факт».
З тим самим успіхом можна замість «УПЦ МП» вписати в цю фразу ім'я Княжицького. Чи стане це «загальновідомим фактом»?
• УПЦ несе повну відповідальність за позицію та дії РПЦ і тому має понести покарання.
Після Собору у Феофанії подібні звинувачення є абсолютно брехливими, і Княжицький сам про це знає. У РПЦ та УПЦ абсолютно протилежне ставлення до війни в Україні.
• Рішення Собору «не імплементовані до статутів юросіб» УПЦ, а тому нічого не означають.
У статутах громад та єпархій УПЦ ніколи й не було згадок про зв'язки з РПЦ, а тому нічого туди «імплементувати» після Собору не потрібно.
• Автор звинувачує УПЦ у тому, що Церква не спростувала лютневі слова Путіна щодо тиску на неї режиму Порошенка.
Так УПЦ і не зобов'язана заперечувати правду, навіть якщо її озвучив Путін.
• «Агресивно відмовившись» брати участь у створенні ПЦУ, УПЦ «підпорядкувала свою діяльність інтересам російської держави».
Така абсурдна теза навряд чи потребує коментарів.
• Нардеп нагадав про роль Порошенка у створенні ПЦУ та заявив, що, виступаючи проти неї, УПЦ «виступає проти власної держави».
Така абсурдна теза навряд чи потребує коментарів.
• Княжицький довго жонглює канонічними термінами, щоб підвести до думки, що УПЦ нібито є частиною РПЦ, а тому підпадає під дію закону «Про свободу совісті та релігійні організації», де йдеться про санкції до конфесій, центр яких перебуває в країні-агресорі.
Зрештою нардеп на основі ототожнення УПЦ із РПЦ намагається вивести необхідність її заборони як організації, яка становить загрозу нацбезпеці.
Втім, Княжицький милостиво залишає УПЦ вихід. Вона має «повернутись у лоно Українського та Вселенського православ'я». І тут – вишенька на торті.
На думку нардепа, держава має визнавати статус «православних» лише за тими громадами, монастирями та єпархіями, які «визнають Томос Вселенського патріарха від 6 січня 2019 року».
Тобто якщо ти не підпорядковуєшся Фанару, то не маєш права називатись православним. Тут коментарі зайві. Якщо це не втручання влади у справи Церкви, то що тоді втручання?
Навіть цей стислий аналіз показує – Порошенківські «армовіри» не заспокоїлись. І готують нову атаку на Церкву.
Читайте також
Відібраний орден Зеленського: якими мають бути герої для українців?
В останні роки українська влада прагне представити членів ОУН-УПА героями для всіх українців.
Хресним ходам – не можна, гей-парадам – можна
Влада «поважає права, свободу та людську гідність» дуже багатьох: іудеїв, шанувальників поп- та рок-музики, і тепер ось – гомосексуалістів. Але православні до цього переліку не входять.
Успенський собор Лаври і гроші
При тому, що на будівництво всього собору пішло $12,5–13 млн., на його відновлення пропонується освоїти понад $11,1 млн. І це лише «стартова» сума.
Удар по Лаврі: які будуть наслідки?
Ніхто не говорить, що удар по Лаврі, уділу Богородиці, – це позамежний рівень абсурду, коли війна, зруйнувавши вже сотні православних храмів, прийшла в саме серце нашого Православ'я.
Зеленський і удар по Лаврі: скорбота на експорт?
Якщо удар росіян по Успенському собору – це, за словом Зеленського, «варварство», то як назвати знищення владою України храмів УПЦ? Це хіба не варварство? Це «інше»?
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.