"Поставить крест - значит обозначить вектор, равняться на Господа". Интервью в Иосафатовой долине

Кожного року, 15 серпня, тисячі люди приймають участь у Хресному ході на Іосафатову долину, яка знаходиться біля села Голинченці на Вінничині. Це місце пов'язане зі старовинною легендою про чудесне явлення Божої Матері у 1923 році, яка благословила округу і заповіла встановлювати хрести на честь Господа Ісуса Христа.
 
З тих пір, незважаючи на спроби радянської влади придушити релігійний рух і потік паломників з усього Радянського Союзу, традиція паломництва до цього місця відроджувалась знову і знову.
 
Паломників з усіх регіонів України приваблює можливість виявити свою православну віру і спокутувати свою гріхи.
 
"Цей день я хочу присвятити Господу, покаятись, визнати свої помилки, і з цього місця почати нове життя та взяти благословіння" - коментує один з паломників, - "Дивлячись на цей хід, викликає здивування скільки зібралося багато вірян. Виникає риторичне питання - чому так живемо погано, чому воюємо, адже наша віра не закликає воювати. Гадаю скоро наступить мир, люди стануть жити добре і Господь простить нам наші гріхи"
 
"Легко йти, тому що йдемо з вірою Христовою. Тут дуже гарно і на душі дуже легко. Будемо просити Господа, щоб дав здоров'я і миру на землі" - розказує дівчина-паломниця.
 
"Смисл життя людського - це покаяння", - наголошує протоієрей Геннадій, - "якщо не має цього у людини, то немає смислу його перебування на землі. Хрест Господень - це приклад для усього життя християнського. Якщо не йдете за мною і не несете хреста свого, то недостойні мене, каже Господь. Хрест супроводжує людину усе її життя - від народження до смерті".
 
Встановити свій хрест у Іосафатовій долині - це ніби позначити вектор свого життя в напрямку до Господа.

Читайте также

Послушание Патриарху и епископу: о новом ставленическом допросе в РПЦ

Новый текст ставленнического допроса, утвержденный Синодом, обязывает клирика «во всем подчиняться» Патриарху. Как это соотносится с канонами и позицией РПЦ о первенстве?

Словарь политрука: три интервью Епифания Думенко

За шесть дней глава ПЦУ успел назвать отказ от захватов «капитуляцией», монахов Лавры – «наемниками», а вице-президента США – жертвой пропаганды.

Критский собор: десять лет единства, которого нет

Константинополь отметил юбилей Собора на Крите богословской конференцией во Франции. Говорили о единстве Православия, хотя за прошедшие годы его стало заметно меньше.

План Еленского: зачем ГЭСС требует от УПЦ того, что она уже сделала?

ГЭСС требует от УПЦ сделать то, что она уже сделала, и не обещает, что новых требований не будет. Что стоит за ультиматумом Еленского?

Почему у иерархии ПЦУ нет сана: что говорят Поместные Церкви

Глава ПЦУ отказывается решать проблему недействительности своих рукоположений. Но о ней говорят почти все Поместные Церкви – даже признавшие ПЦУ.

Почему те, для кого нация превыше всего, не призывают к миру?

Население Украины сокращается почти на миллион в год, эксперты говорят о вымирании нации. Но лидеры ПЦУ и УГКЦ продолжают призывать к войне и мобилизации.