Андрій Первозванний – апостол-першопроходець

13 грудня Православна Церква відмічає день пам’яті апостола Андрія Первозванного. Цей учень Христовий іменується «первозванним» саме тому, що був першим з 12-ти, кого Спаситель покликав за собою. Про цю подію ми зустрічаємо свідчення у Святому Письмі.

Хоча про життя та діяльність апостола Андрія нам відомо не надто багато, однак ця постать є особливо шанованою серед православних християн саме через те, як він став послідовником Істини. Ми пам’ятаємо, що апостол Андрій до свого знайомства з Христом був учнем Іоанна Хрестителя. Предтеча готував багатьох до пришестя Месії, втім, навіть після його страти, не всі учні Іоанна послідували за Христом.

Натомість апостол Андрій пішов за Христом ще за життя Іоанна Предтечі, що означає, що він досить уважно слухав проповіді свого першого вчителя. Адже саме в цьому полягала мета пророцтв Предтечі – приготувати людей до пришестя у світ Месії.

Під час першої розмови апостола Андрія з Христом не сталось нічого надзвичайного, хоча особистість Месії настільки вплинула на простого рибалку, що він, покинувши все, пішов за Спасителем. Можливо тоді Андрій не розумів до кінця, чому саме цей життєвий шлях собі обрав, але те, що він зробив наштовхує нас із вами на певні роздуми, які полягають в тому, наскільки важливим в нашому житті є слідування за Христом.

Андрій лише одного разу побачив і почув Христа, і це настільки перемінило його свідомість, що він покинув все, навіть свого попереднього вчителя, якого глибоко шанував і, не озираючись на минуле, став Його постійним супутником. Наскільки відкритою була його душа, що Христові дуже швидко вдалось посіяти в ній насіння Істини, які одразу дали свої плоди! Воістину, апостол ще до свого знайомства зі Спасителем був обраний.

Сьогодні Господь кличе кожного з нас, стукає в наші серця. Ми стаємо покликаними вже тоді, коли нас торкається всеосвячуюча благодать Таїнства Хрещення. Саме в цю мить відбувається наша перша зустріч з Богом. І ми, як і тоді апостол Андрій, протягом всього нашого життя, до кінця не розуміємо, чому обрали саме цей шлях. Однак, без сумніву можна сказати, що це найкращий з усіх шляхів, які пропонуються нам у житті.

Іноді трапляється так, що людина, перш ніж обрати - йти за Христом чи ні, довго міркує, зважує. Спокушаючи людський розум, диявол обов’язково скористається цією паузою у житті людини, яка стала на шлях Спасіння. Раптом знайдуться сотні обставин, які стануть перепоною подальшому рішучому слідуванню за Богом.

Саме в подібних ситуаціях приклад апостола Андрія завжди лишається для нас зразковим. Кожного разу, маючи якісь сумніви, пригадаймо для себе, як швидко апостол Андрій зголосився бути першим, хто піде за Богом. Пригадаймо те, що він покинув всі свої повсякденні клопоти, цілковито приділивши своє життя Христові.

Апостол Андрій зробив вибір, який в подальшому дав йому можливість бути співпричасником Спасіння та Божої благодаті, яка звільнила його від темряви.

Споглядаючи на життя святого апостола Андрія Первозванного, сміливо ступаймо за Христом, не зупиняючи свою увагу на зайвих думках та непотрібних сумнівах. Апостол обрав Істину, вказавши кожному, що цей вибір є необхідним для кожного. Зрештою, велику і остаточну крапку в правильності його вибору ставить життя апостола Андрія і той факт, що ось вже дві тисячі років християни вшановують його як святого.

Читайте также

Дорога в Эммаус: почему Бог идет рядом, когда мы сдаемся

Ученики бегут из Иерусалима, раздавленные горем. Но Христос не останавливает их, а просто идет рядом – до самого ужина, где хлеб изменит все.

Святитель Лука Крымский: как не потерять веру в Церковь из-за людей

Трудно видеть в храме малодушие. Ищем опору в письмах святителя Луки – хирурга, который выжил в ссылках, но задыхался в «духовной пустыне» среди своих.

Выломанная дверь: почему после Пасхи мы все еще умираем

Мир не заметил Воскресения. Рынки работали, а в стене смерти в это время появилась дверь.

Настоящая Пасха: от биологии к духу и рождению личности

​Почему радость Воскресения угасает в буднях? Размышление о том, как пережить катастрофу ветхого «я» и сделать Пасху личной победой.

Неделя открытых врат: почему на Пасху в храме размываются стены

Всю Светлую седмицу Царские врата распахнуты. Даже ночью. Даже когда внутри никого нет. Это память о том, что преграда между Богом и человеком наконец пала.

Здание из тишины: когда затихает всякая плоть

Церковь призывает к молчанию, в котором рождается вечность. В Великую Субботу тишина становится присутствием Бога, меняющим человека изнутри.