Дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента
Визнання «ПЦУ» це внутрішньо-церковна справа, але аж ніяк не державна.
Мені здається, що МЗС займається не своїми справами.
Цікаво, чому, коли влада змінилася, дипломати продовжують реалізовувати релігійну політику попередньої влади, яка (і політика, і влада) породила так багато проблем і конфліктів в релігійному житті країни і показала свою не лише неефективність, але й шкідливість.
Можливо, МЗС продовжує по інерції це робити? Напевне, відповідні вказівки їм були дані ще рік тому, і вони до цих пір їх продовжують виконувати?
Де-факто, державний орган лобіює інтереси однієї з багатьох релігійних організацій, які є в Україні. Більше того, визнання чи не визнання «ПЦУ» це суто внутрішньо-церковна справа, але аж ніяк не державна.
Чому наша держава в особі Посла так переживає за ПЦУ, а не скажімо за УПЦ, як найбільшої релігійної організації країни, до якої дійсно належать мільйони громадян України? Чи за українських мусульман чи протестантів. Особливо за те, щоб вони там всередині своїх мусульманських чи протестантських світів з кимось об'єдналися, чи хтось їх там визнав? Адже і в них всередині також багато подібних проблем є...
Деякі грецькі ЗМІ навіть написали, що Посол С. Шутенко передав «волю українського народу». Це очевидна неправда. «Волю невеличкої частини українського народу» – це була б правда. Бо насправді, воля переважної більшості українського народу полягає в тому, щоб влада не втручалася у церковні справи.
Окрім того, такі дії українських дипломатів не відповідають релігійній політиці Президента В. Зеленського, який неодноразово заявляв про необхідність принципового невтручання держави в церковні справи.