Очевидці без окулярів
Сьогодні одразу два популярних у «патріотичних» колах ресурси «РІСУ» та «Чарівне інфо» оприлюднили чергові неоднозначні публікації на тему «добровільних переходів», а по суті звичайних захватів представниками УПЦ КП та їх прибічниками храмів УПЦ. Цього разу йшлося про події у селі Дуліби Гощанського району, що на Рівненщині.
Нагадаємо, що у цьому населенному пункті виник конфлікт між громадами УПЦ, яка існує в селі з 1991 року, та новоствореною УПЦ КП. Як повідомляла вже СПЖ, храм декілька місяців тому незаконно опечатала тодішня сільська голова Леся Мирончук, яка організувала збір підписів селян за організацію релігійної громади УПЦ КП, хоча людям казала, що вони підписуються проти «приватизації настоятелем отцем Сергієм церковної землі». Втім, така її активність виявилась вельми обґрунтованою, оскільки благочинний УПЦ КП Гощанского району виявився рідним братом тодішньої сільської голови. Як би там не було, 6 листопада, знявши незаконні печатки, релігійна громада УПЦ увійшла в свій храм та відслужила Божественну Літургію.
Але повернемось до наших «патріотичних» колег. Ось, як описує ці події «РІСУ»: «Як твердять очевидці,… що хоча дощу не було, учасники ховалися під парасолями. Можливо, для того, щоби їх не зафіксували фото і відеокамери. Після цього приміщення храму взяла під контроль Державна служба охорони і поставила сигналізацію».
Репортаж виглядає вкрай драматично – агенти РІСУ, ризикуючи життям, намагалися сфотографувати злочинців, проте вони (злочинці) закривали свої злодійські обличчя парасолями! Втім, як кажуть, є невеличке та вперте але. Весь процес було знято журналістами СПЖ на відео:
Дощу там дійсно не було, проте парасольок теж. Тож, шановне РІСУ, як казав незабутній булгаковський персонаж: «Поздравляю вас, гражданин, соврамши!» Можна також звернути увагу, що крім вдалого польоту фантазії колег з РІСУ можна привітати із осіннім загостренням симптомів клептоманії, бо фото з їх публікації неймовірно нагадують знімки дулібських репортажів СПЖ, але не будемо дріб’язковими.
Краще перенесемось до Рівного, а якщо бути точними – до редакції «Чарівне інфо».
У вчорашній публікації «НА РІВНЕНЩИНІ ЖІНЦІ ПОГРОЖУЮТЬ ЗА ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» описуються жахливі події: до помешкання молодої матері з малолітними дітьми вдерлися злочинці. Хоча, стривайте… На початку тексту злочинець був один: «Марія Дикало розповідає, що сьогодні, 11 листопада, вночі в будинок її доньки, що проживає неподалік – в селі Садове Гощанського району, намагався вдертися невідомий чоловік у балаклаві». Очевидно злочинець виявився не профі з питаннь правильного носіння балаклав, бо його вивели на чисту воду («…у ньому впізнали місцевого мешканця»). А вже у наступному абзаці злодіїв одразу побільшало «…на момент, коли у будинок увірвались та вибили двері, там було четверо малолітніх діток». Ну і, звісно, «цей випадок жінка пов'язує із загостренням церковного конфлікту з представниками Московського патріархату».
Ми вже готові були поспівчувати постраждалій жінці, але колеги з рівненської єпархії, зв’язавшись з нами, повідомили, що телефонували до місцевої міліції та з’ясували, що ніяких заяв від мешканців села Садове Гощанського району (про яких йдеться у публікації) не надходило.
Журналісти «Чарівне інфо» подібно колегам РІСУ не врахували факту існування відеозапису подій 6-го листопаду у селі Дуліби, та піддалися власній буремній фантазії: «місцевий священик УПЦ МП Сергій Тимофіїв завіз до села близько 30-ти батюшок». Ну, і вершиною творчих здібностей рівненських журналістів стало цитування інтерв'ю о.Віктора Земляного, яке він начебто дав СПЖ! Ми довго досліджували наше відео, щоб знайти вказані там слова, але марно, зовсім марно.
Ми можемо зрозуміти колег, які намагаються заробити копійчину на хліб для своїх сімей, але закликаємо заробляти її чесно. В сучасних умовах друковане слово – часто найнебезпечніша зброя, і навколишні події, на жаль, не дозволяють про це забути.
Ярослав Нивкін
Читайте також
Візит папи, майдани та «відхід від Москви»: хто виграв?
Єленський визнав, що візит Івана Павла II став кроком «геть від Москви» і пов'язаний із двома Майданами. Подивімося, що від цього отримала УГКЦ, а що – вся решта України.
Відлучення Кохановської: про що не сказав одеський указ
В УПЦ виник конфлікт через указ Одеського митрополита про відлучення від Причастя правозахисниці Вікторії Кохановської.
Палаюча Лавра: чому християнин не може бути частиною війни ненависті
Палаючий дах Успенського собору – це образ нашого часу.
Удар по Лаврі: трагедія, яку всі використовують у своїх інтересах
Після удару по Успенському собору одні заговорили про варварство, інші – про «справедливу» розплату, треті – про перехід УПЦ до ПЦУ. Але про головне – майже ні слова. То що ж головне?
Від прайду до вівтаря: як ЛГБТ-порядок денний входить у церковну свідомість
У Європі нині сезон гей-парадів. Деякі церковні структури також поспішають висловити свою солідарність. Як при цьому змінюється церковна свідомість?
Хроніка розправи з духовенством УПЦ
Документальне зведення відомих випадків затримання, примусової мобілізації та відправлення священнослужителів УПЦ до військових частин. І чому це саме розправа.