Чи може фонограма молитися?
30 серпня 2026 року під час богослужіння ПЦУ в Аннозачатіївському храмі Нижньої лаври замість живого хору використали заздалегідь записаний церковний спів. Фонограма була чутна і в прямій трансляції служби, яка велася на фейсбук-сторінці «Києво-Печерська Лавра» ПЦУ.
Дискусія про фонограму
Навіть у самій ПЦУ думки щодо допустимості подібного розділилися. «Кого ми дуримо? Це монтаж», – написав у коментарях Олександр Тарасенко, регент Преображенського собору ПЦУ, де служить Олександр Драбинко. Ось ще кілька подібних відгуків: «Отже, я в неприємному здивуванні! З перших звуків чутний монтаж!»; «Ганьба! Вмикайте аудіозаписи замість хору!!»
Але були й ті, кому це сподобалося: «священник» ПЦУ Микола Капітула написав, що це «дуже добре!».
Втім, дискусія велася не лише в рамках ПЦУ.
Священник УПЦ Олександр Клименко не без сарказму запропонував любителям фонограм у храмі піти далі: «Якщо можна вмикати замість живого хору аудіозапис, то чому не можна так само вмикати під час богослужінь аудіозапис голосу священника або диякона? Їх теж не вистачає, як і хористів. Чудове ж рішення!»
Те саме написав клірик ПЦУ Віктор Мартиненко: «Може, щоб не наражати на небезпеку і заощаджувати на оплаті – і попа транслювати на екрані?»
Український клірик Константинопольського Патріархату Костянтин Шевченко, навпаки, не побачив у самій практиці жодної проблеми. За його словами, у херсонському храмі, де він служив тривалий час, фонограму вмикали, коли не вдавалося зібрати хор. Проблема, вважає він, не у самій фонограмі, а в її якості: «Те, що я почув у записі богослужіння в Лаврі, не страшно, але це дуже неякісна робота звукорежисера». І додав, що знає багато церков, де хор замінюють фонограмою.
Але з ним не погодився Олександр Драбинко. Він послався на думку покійного Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира (Сабодана), який, за спогадами Драбинка, на запитання про допустимість фонограми відповів категоричним «ні». Сам Драбинко назвав використання запису замість живого співу «профанацією богослужіння – муляжем».
Звісно, можна подискутувати про технічну досконалість фонограми, послатися на думку покійного Предстоятеля УПЦ або запропонувати прийняти новий канон: «аще хто дерзне фонограму в храмі вмикати…» Але можна поставити й інше запитання: а що робить богослужіння богослужінням?
Хор – музичний супровід чи щось інше?
У церковній свідомості сучасних християн переважає уявлення про те, що богослужіння здійснює священник, а церковний хор надає йому краси й урочистості. Роль парафіян – стояти в храмі, спостерігати за тим, що відбувається, і, бажано, молитися.
Однак суть богослужіння інша. Богослужіння – це дія зібраної Церкви. Не священника, не хору, не читця окремо, а всієї Церкви. У апостола Павла в Посланні до Коринтян є слова: «…коли ви збираєтеся в церкву…» (1 Кор. 11, 18). Багато хто розуміє їх так, ніби йдеться просто про прихід вірних до храмового приміщення. Але це не так. Апостол має на увазі, що християни, збираючись разом в ім'я Христа («де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них» (Мф. 18, 20)), являють собою Церкву – подібно до того, як елементи пазлу складаються в єдину картину.
У цій зібраній Церкві є священнослужителі й миряни, і весь устрій богослужіння влаштований як діалог між ними. Наприклад, у єктенії священник або диякон закликає: «Господу помолімся», а миряни відповідають: «Господи, помилуй». Далі слідує заклик помолитися про щось більш конкретне, на який також слідує відповідь мирян.
Візьмемо Літургію. Священник закликає: «Горе іміємо серця», і миряни відповідають: «Імамо ко Господу». Священник: «Благодаримо Господа». Відповідь: «Достойно і праведно є…» Відповідати повинні всі присутні в храмі. Сьогодні ці відповіді озвучує хор, але від цього вони не стають «партією хору» в концертному сенсі.
Втім, і сьогодні в деяких храмах прийнято співати всім зібраним. Показово, що в офіційному тексті Літургії святителя Іоанна Золотоустого, опублікованому Грецькою Православною Архієпископією Америки, сторона, що відповідає, у багатьох місцях позначена словом «People» («народ»).
Піснеспіви – це відповідь народу, що стоїть перед Богом тут і зараз, а не записаного хору.
Історик візантійської музики Димитрій Кономос зазначає, що однією з характерних особливостей давнього богослужіння була активна участь народу у виголошенні та співі псалмів, гімнів і відповідей. Більше того, грецьке слово «choros» («хор») у ранньохристиянську епоху могло позначати не окрему групу професійних співаків, а саму молільну й співочу громаду. Пізніше всередині неї поступово виокремилося особливе служіння спеціально підготовлених співців. Але це нічого не змінює в суті того, що відбувається на богослужінні: молиться вся Церква, а хор лише озвучує цю молитву.
Близько середини II століття святий Іустин Філософ пише, що після молитов і подяки предстоятеля «весь присутній народ висловлює свою згоду, кажучи: “Амінь”». Зауважимо: Іустин не пише, що після молитви предстоятеля «виконується піснеспів». Він каже, що народ висловлює згоду. Святитель Іоанн Золотоустий через кілька століть скаже ще ясніше: «Подяка є спільною: не один священник дякує, але й увесь народ».
Чи висловлює фонограма згоду?
За Іустином, народ, присутній у храмі, висловлює свою згоду з тим, що здійснює і проголошує священник, кажучи: «Амінь». Але що відбувається, якщо звучить фонограма?
Уявімо собі професійно зроблений запис: бездоганні голоси, ідеальну інтонацію, чудову акустику. І ось священник починає Літургію: «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки вічні». А далі хтось натискає кнопку, і з динаміків лунає: «Амінь».
«Амінь» – це не просто гарне поєднання звуків. Це згода, яка робить здійснення Літургії можливим. Святий Іустин саме так її й розуміє: народ «висловлює свою згоду». Але чи може висловити згоду фонограма? Чи може вона сказати Богу: «Амінь»?
Саме тому запитання отця Олександра Клименка, попри очевидний сарказм, цілком правомірне з богословської точки зору: якщо фонограма може сказати «Амінь», то чому б їй не сказати й «Благословенне Царство…»?
Досвід COVID-19
За часів тотального карантину не менш гостро стояло питання про допустимість онлайн-трансляцій богослужінь. І тоді лунали різні думки.
У березні 2020 року митрополит УПЦ Феодосій (Снігірьов) говорив, що онлайн-трансляція у виняткових обставинах може бути корисною, але не повинна ставати звичайною заміною присутності в храмі.
Ще більш категорично висловлювався митрополит Ніжинський УПЦ Климент (Вечеря): «Онлайн-трансляція – це не богослужіння. У нас Бог – Бог живий, а не “Бог онлайн”». Він також підкреслював, що переглядом трансляції неможливо замінити Сповідь і Причастя.
Але тоді йшлося не про запис хору та його відтворення в інший час. Трансляція передавала те, що відбувалося в цей самий момент із живими людьми, хай і в іншому місці: вона була лише «посередником» людської дії.
У випадку з фонограмою ми маємо справу не з передачею дії або відповіді, а з її імітацією.
І якщо онлайн-трансляція не могла бути визнана повноцінною заміною присутності в храмі, то як імітація може замінити участь хору в богослужінні?
Навіщо потрібна була фонограма в Лаврі?
Чому взагалі знадобилося вмикати фонограму на богослужінні в Києво-Печерській лаврі? Адже це не віддалений сільський храм, де зі співаками справді може бути важко. Лавра – головна святиня України.
Чи не тому, що з Лаври майже повністю вигнали ченців УПЦ? Чи не тому, що, як і в радянські роки, господарем Лаври знову став світський Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»?
Коли у 2023 році заповідник в односторонньому порядку розірвав договір безоплатного користування державним майном зі Свято-Успенським Києво-Печерським монастирем УПЦ, Синод ПЦУ офіційно підтримав це рішення. Більше того, ПЦУ звернулася до держави з проханням надати їй приміщення в Києво-Печерській лаврі.
16 червня 2026 року генеральний директор заповідника Максим Остапенко повідомив, що на території залишаються «не менше 140 ченців, послушників і представників УПЦ», а питання їхнього виселення залежить від судового рішення.
17 лютого 2026 року співробітники заповідника зрізали замки на Хрестовоздвиженському та Теплому храмах Нижньої лаври. За словами адвоката монастиря протоієрея Микити Чекмана, це були останні два храми, де братія УПЦ ще могла здійснювати богослужіння.
А 30 серпня 2026 року в іншому храмі Нижньої лаври на богослужінні ПЦУ замість живого хору прозвучав запис. ПЦУ не змогла зібрати хоч когось для співу в головній українській обителі.
Можна мати цілком різні погляди на УПЦ і ПЦУ, на конфлікт навколо Києво-Печерської лаври і так далі. Але не можна не побачити: коли в Лаврі було повноцінне чернече життя, УПЦ здійснювала часом по чотири Літургії на день – і жодна з них не мала нестачі ні в співаках, ні в молільних мирянах. Зараз же храми практично порожні, а на службі звучить фонограма.
Чи це духовне відродження України?
Висновок
У багатьох псалмах цар Давид говорить про богослужіння: «Одного просив я в Господа, того тільки шукаю, щоб перебувати мені в домі Господньому всі дні життя мого, споглядати красу Господню і відвідувати храм Його» (Пс. 26, 4); «Як бажані оселі Твої, Господи сил! Знемагає душа моя, бажаючи у двори Господні; серце моє і плоть моя радіють до Бога живого» (Пс. 83, 2–3); «Входьте у ворота Його зі славослів'ям, у двори Його – з хвалою. Славте Його, благословляйте ім'я Його» (Пс. 99, 4).
Чи може фонограма благословляти ім'я Господнє? Нехай на це запитання кожен відповість сам.
