По вірі вашій нехай буде вам

По вірі вашій нехай буде вам
Євангеліє від Матфія (9, 29)

Жителі одного села не бачили дощу вже більше півроку. Всі розуміли, що може бути голод, якщо найближчим часом не піде дощ: урожай і худоба можуть загинути. Священик пройшовся по всіх будинках і попросив кожного молитися про дощ, а в неділю люди повинні були прийти до церкви і соборно помолитися про довгоочікувану вологу.

Настала неділя, всі зібралися в церкві для вознесіння молитов і прохання до Господа. У той момент, коли священик був готовий здійснити молебень, люди побачили біля амвона маленьку дівчинку, в руках якої був великий зонт. Всі з подивом подивилися на неї. Хтось жартома вирішив запитати, навіщо їй такий великий зонт, якщо посуха? На що дівчинка відповіла: «Адже ми прийшли молитися про дощ. Я вірю, що коли ми помолимося, піде дощик».

Священик повернувся до дівчинки, взяв її на руки, і сказав: «Якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: "Перейди звідси туди ", і вона перейде; і нічого не матимете неможливого!»(Євангеліє від Матфія, 17,20). Ця маленька дівчинка показала нам приклад щирої віри, яку кожен повинен мати. Завдяки вірі цієї маленької дівчинки сьогодні точно піде дощ».

Після молебню люди поспішили по своїх справах, але в цей день ніхто так і не зміг нічого зробити, тому що їм завадив такий довгоочікуваний і благодатний дощ.

Читайте також

Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи

Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.

Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква

Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.

Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї

Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.

Розповіді про давню Церкву: становище мирян

У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.