По вірі вашій нехай буде вам

По вірі вашій нехай буде вам
Євангеліє від Матфія (9, 29)

Жителі одного села не бачили дощу вже більше півроку. Всі розуміли, що може бути голод, якщо найближчим часом не піде дощ: урожай і худоба можуть загинути. Священик пройшовся по всіх будинках і попросив кожного молитися про дощ, а в неділю люди повинні були прийти до церкви і соборно помолитися про довгоочікувану вологу.

Настала неділя, всі зібралися в церкві для вознесіння молитов і прохання до Господа. У той момент, коли священик був готовий здійснити молебень, люди побачили біля амвона маленьку дівчинку, в руках якої був великий зонт. Всі з подивом подивилися на неї. Хтось жартома вирішив запитати, навіщо їй такий великий зонт, якщо посуха? На що дівчинка відповіла: «Адже ми прийшли молитися про дощ. Я вірю, що коли ми помолимося, піде дощик».

Священик повернувся до дівчинки, взяв її на руки, і сказав: «Якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: "Перейди звідси туди ", і вона перейде; і нічого не матимете неможливого!»(Євангеліє від Матфія, 17,20). Ця маленька дівчинка показала нам приклад щирої віри, яку кожен повинен мати. Завдяки вірі цієї маленької дівчинки сьогодні точно піде дощ».

Після молебню люди поспішили по своїх справах, але в цей день ніхто так і не зміг нічого зробити, тому що їм завадив такий довгоочікуваний і благодатний дощ.

Читайте також

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.