Внесок преподобного Феодосія в розвиток Києво-Печерського монастиря

16 травня за новим стилем Православна Церква молитовно згадує великого подвижника – преподобного Феодосія Печерського. Цей святий є одним із основоположників православного чернецтва на Русі. Однак відрізняє преподобного Феодосія від його попередників особливий підхід до впорядкування чернечого життя.

Так сталося, що преподобний Феодосій обрав місцем свого чернечого життя Києво-Печерський монастир. Його духовним наставником став сам преподобний Антоній – засновник майбутньої Лаври. Перебуваючи біля свого великого наставника, преподобний Феодосій отримав чималий досвід.

Коли Господь покликав святого стати на чолі братії монастиря, преподобний Феодосій з усією відповідальністю поставився до свого нового призначення. Він став першим реформатором (в хорошому розумінні цього слова) Києво-Печерської Лаври, доклавши чималих зусиль до того, аби впорядкувати монастирський побут.

Феодосій – ігумен

Преподобний Феодосій став ігуменом Києво-Печерського монастиря у віці 49-ти років. На той час святий уже мав величезний авторитет серед братії, в першу чергу, через свою любов до молитви та фізичної праці. Як розповідається в житії святого – преподобний Феодосій не цурався навіть найскладнішої фізичної праці, в жодному разі не послаблюючи свого молитовного подвигу.

В той же час, знаходячись на посаді ігумена Києво-Печерського монастиря, преподобний Феодосій увів перший устав обителі. За основу ним було взято устав Студійського монастиря, який він отримав із Константинополя близько 1068-го року. Таким чином, завдяки трудам преподобного Феодосія, Києво-Печерська Лавра отримала свій перший устав.

Феодосій – будівничий

Усім нам звичний нинішній образ Києво-Печерської Лаври. Багато храмів, увінчаних золотими куполами, височіють над Дніпром, прикрашаючи українську столицю. Та мало хто знає, що саме преподобний Феодосій Печерський став фундатором головного храму Лаври – Свято-Успенського собору.

Крім цього преподобний Феодосій збудував перший дерев’яний корпус на території монастиря. Келії обителі ніколи не стояли пусткою, адже слава про подвижницьке життя преподобного Феодосія приваблювала до монастиря чималу кількість охочих присвятити своє життя Богові.

Одним із найбільш визначних внесків у розвиток монастиря стала перша в Києво-Печерській Лаврі бібліотека. Саме завдяки праці преподобного Феодосія, Києво-Печерський монастир став не лише місцем зібрання ченців, але й, певною мірою, одним із центрів освіти тогочасного Києва.

Не забував преподобний і про одну з основних християнських чеснот – милосердя. Завдяки зусиллям святого при Києво-Печерській Лаврі було побудовано своєрідний гостинний двір, де мали змогу перепочити та підкріпитися нужденні люди: бідняки, хворі та паломники.

Феодосій – чернець

Не зважаючи на всі, описані вище, досягнення, чернече життя завжди лишалось однією з основних складових у Києво-Печерському монастирі. Преподобний Феодосій Печерський показував братії монастиря у цьому добрий приклад, віддаючись невтомній молитві.

Особливо преподобний усамітнювався в період Великого посту. В печері, що він сам для себе викопав, преподобний проводив уесь період Чотиридесятниці, перед тим беручи з собою невелику кількість хліба для підкріплення фізичних сил. За його благословенням, вхід у печеру, де подвизався преподобний, братія засипала землею.

Окрім цього в історії Лаври відомо чимало свідчень про силу молитви преподобного Феодосія Печерського. Траплялись випадки, коли за молитовної підтримки святого, раптово вирішувались ті чи інші складнощі обителі.

Феодосій – святий

Блаженна кончина великого подвижника Київської Русі – преподобного Феодосія Печерського, припала на 1074-й рік. За його особистим заповітом, преподобного Феодосія було поховано в тій самій печері, де він проводив дні Великого посту.

Та жоден із тих, хто був сучасником ігумена Києво-Печерського монастиря, не мав сумнівів у тому, що Феодосій був справжнім подвижником благочестя і Божим обранцем. Саме тому Феодосія Печерського було канонізовано в 1108-му році, незадовго після його смерті. Підтвердженням святості спочилого ігумена Києво-Печерської Лаври стали його нетлінні мощі, що було віднайдені ще в 1091-му році.

Читайте також