Афон і преподобний Антоній Печерський: де почав свій подвиг "начальник усіх руських монахів"?

2016-й рік є визначальним в багатьох аспектах і справді увійде в світову історію з величезної кількості причин. Це стосується також і тієї дати, що особливо відзначається цьогоріч на загальноцерковному рівні, адже в 2016-му році виповнюється 1000 літ руському чернецтву на Святій Горі Афон.

1000-ліття від дня появи перших руських паломників на горі Афон, серед яких були і майбутні подвижники – визначна дата, що безпосередньо стосується України. Адже саме з теренів Київської Русі, одразу після прийняття хрещення нашими предками, до Афону потягнулись струмочки прочан, життя яких в майбутньому було тісно пов’язаним зі Святою Горою.

Чимало наших пращурів, пов’язуючи своє життя з чернецтвом, починали свій шлях із Афону. Найвизначнішим з таких без сумніву вважається преподобний Антоній Печерський, який фактично започаткував чернече життя на Русі, повністю побудувавши його за прикладом монастирів Святої Гори.

Однак до цього дня в середовищі церковних істориків точаться суперечки щодо того, з якої саме з афонських обителей почав свій подвиг преподобний Антоній Печерський. Питання це настільки важливе, наскільки – цікаве, адже даних про життя преподобного є дуже і дуже мало. Тому для нас, як земляків та нащадків засновника чернецтва на Русі, дане питання є доволі актуальним.

Монастир Есфігмен, або Історія з двома Антоніями

Останнім часом доволі часто можна зустріти свідчення щодо того, що афонською обителлю, з якої преподобний Антоній приніс чернецтво на Русь, є монастир Есфігмен.

В принципі, на перший погляд ця обитель могла би бути відправною точкою преподобного Антонія. Монастир Есфігмен, заснований в Х-ХІ ст., цілком відповідає необхідним критеріям. Більше того, з середини ХІХ століття руським паломникам демонструється невеличка печерка, в якій, згідно свідчень насельників цього монастиря, подвизався преподобний Антоній… Есфігменський.

Та ким був цей святий Антоній Есфігменський? Чи могла бути ця особа одним і тим же преподобним Антонієм Печерським? Більшість церковних істориків та дослідників даного питання дають однозначну відповідь – ні. Антоній Есфігменський і Антоній Печерський – дві різних людини.

Більше того, ті хронологічні дані, які пропонуються монастирем Есфігмен щодо появи в обителі такого собі Антонія Есфігменського, зовсім не співпадають з загально прийнятим датуванням перебування на Афоні преподобного Антонія Печерського. Також архіви вказують на те, що Антоній Есфігменський за національністю був греком.

Тому, хоча теорія про те, що преподобний Антоній Печерський почав свій чернечий шлях з Есфігмену, хоча і популярна, однак позбавлена будь-яких історичних підтверджень. Окремі історики навіть схилялись до думки про те, що есфігменські ченці навмисно почали приписувати печеру святого Антонія Есфігменського преподобному Антонію Печерському, аби привабити якомога більше паломників з області історичної Київської Русі.

Лавра святого Афанасія – виключений варіант

Паломництво земляків преподобного Антонія Печерського на Афон, що активізувалось із початку ХІХ століття, породило чимало благочестивих розповідей та знахідок стосовно засновника чернецтва на Русі. Шукаючи місце подвигу преподобного, багато хто зупиняв свою увагу на печері, що знаходиться в межах території Лаври святого Афанасія.

Благочестиві передання почали поширюватись серед прочан, і все дійшло до того, що саме згадану вище печеру приписали місцем подвигу преподобного Антонія Печерського. Відтак першою обителлю, де почав своє чернече життя на Афоні преподобний Антоній, стали вважати Лавру святого Афанасія.

Та, на превеликий жаль для шукачів печери преподобного Антонія, у справу втрутились самі насельники Лаври, які чітко дали зрозуміти, що Антоній Печерський немає нічого спільного з їхнім монастирем. Тому Велику Лавру також варто виключити зі списку можливих місць перебування преподобного Антонія Печерського.

Панагія Ксилургу?

Багатьом з нас хотілось би вірити в те, що преподобний Антоній Печерський перебував на Афоні в одному з найвеличніших та найвідоміших монастирів. Це бажання зрозуміле, адже продиктоване воно любов’ю до нашого земляка та думками про те, що саме вишуканість окремих афонських монастирів лежить в основі тієї чернечої традиції, яка збереглась на наших землях.

Однак варто було би підійти до цього питання так, аби поставити себе на місце преподобного. Оскільки з його життя ми знаємо, що він більше шукав відлюдності та усамітнення, аніж простору великих храмів і помпезних богослужінь, стає зрозуміло, що преподобний шукав би для себе обитель, як кажуть в народі, – скромнішу. Також потрібно врахувати чисто людський фактор, на який чомусь мало хто зважає, а саме – мовний бар’єр. Зважаючи на це, можна припустити, що преподобний Антоній обрав би просту обитель, яка була населена тими, хто міг би його зрозуміти.

Під цей опис чудово підходить монастир Панагія Ксилургу, що є першим руським монастирем на святій горі Афон. Як свідчить передання, цю обитель було засновано самим рівноапостольним князем Володимиром Великим, одразу після хрещення Київської Русі.

Між іншим, поміж насельників цієї обителі ніколи не зникало передання про те, що саме з Ксилургу почав свій чернечий шлях преподобний Антоній Печерський. Також привертає увагу той факт, що соборний храм обителі освячено на честь Успіння Божої Матері; це пояснює перше будівництво преподобним Антонієм на території майбутньої Києво-Печерської Лаври саме Свято-Успенського храму. 

Відтак, можна припустити, що саме Панагія Ксилургу за своєю сутністю та духом цілком могла стати колискою руського чернецтва. Зрештою, відповідь на те, звідки почав свій чернечий шлях преподобний Антоній Печерський, зможе дати час та історія. Головним у цій справі залишається той нерозривний зв’язок Київської Русі зі святою горою Афон, що став наріжним каменем багатьох важливих змін у нашій історії.

Читайте також

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.

Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»

У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.

Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість

Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.