Монах і оливкове дерево

Один монах посадив оливкове деревце і став молитися: «Господи, пошли моєму деревцю дощ». І Господь послав на землю дощ.

Деревце наситилося вологою, а монах продовжував молитись: «А тепер, Господи, я прошу послати багато сонечка – моєму деревцю потрібне тепло». І Господь посилав сонце.

Дерево зростало. Монах продовжував за нього молитися: «Господи, пошли невеликий мороз, щоб зміцнило коріння й віти». Господь послав мороз і... дерево загинуло.

Монах дуже засмутився. Він пішов до іншого монаха, щоб розповісти свою історію і поділитися журбою.

«В мене теж є оливкове деревце, дивись», – відповів інший монах. Його дерево прекрасно зросло. «Але я молився по-іншому. Я сказав Богові, що Він – Творець цього деревця і краще знає, що для нього потрібно. Я просто просив Бога подбати про нього, і Він це робить».

Це стосується і нас. Ми часто просимо те, що, на нашу думку, нам необхідно. Але тільки Господь знає, що нам потрібно. Довіртеся Йому повністю!

Читайте також

Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара

Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.

Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть

Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.

Червоний терор в Україні: як більшовики грабували і осквернювали храми

За сухими протоколами ГубНК про «лом срібла» приховано систему свідомого блюзнірства. Вивчимо документальну хроніку 1919–22 років.

Святі врата: єдиний свідок, якому не ставлять запитань

Все навколо горіло, але цей надбрамний храм вистояв. Чому — не знає ніхто.

Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо

Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.

Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати

Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.