Чарівна копійка

Йшов по дорозі хлопчина. Дивиться – копійка лежить. «Що ж, – подумав він, – і копійка – гроші!» Взяв її та поклав у гаман. І став далі думати: «А що б я зробив, якби знайшов тисячу рублів? Купив би подарунків батькові з матір'ю!» Тільки подумав так, відчуває – гаманець начебто став товще. Заглянув до нього, а там – тисяча рублів.

«Дивна річ! – здивувався хлопчина. – Була одна копійка, а тепер – тисяча рублів! А що б я зробив, якби знайшов десять тисяч рублів? Купив би корову та поїв би молоком батьків!» Дивиться, а в нього вже десять тисяч рублів! «Чудеса! – зрадів щасливчик. – А що, якби сто тисяч рублів знайшов? Купив би будинок, взяв би собі дружину і оселив би в новому будинку своїх старих!» Швидко розкрив кошель – і точно: лежать сто тисяч рублів!

Тут його роздуми взяли: «Може, не забирати у новий будинок батька з матір'ю? Раптом вони моїй дружині не сподобаються? Нехай у старому будинку живуть. І корову тримати клопітно, краще куплю козу. А подарунків багато не буду купувати, і так витрати великі».

І раптом відчуває, що гаманець став легким-прелегким! Злякався, розкрив його, зирк – а там лише одна копійка лежить, одна-однісінька...

Читайте також

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.