Якби ми були в раю – нізащо б не ослухалися
– Тато, якби ми були в раю, то нізащо б не з'їли плід пізнання добра і зла. Адже Бог не дозволив його чіпати, правда, тато?
– Правда, – посміхнувся батько й поклав дітей спати.
На ранок він встав раніше за всіх, упіймав надворі горобця та посадив його у непрозору каструльку. Розбудивши дівчаток, він показав їм каструльку, яку поставив на підвіконня відритого вікна в кухні і сказав:
– Будь ласка, не знімайте кришку з цієї каструльки, поки я не прийду з роботи. Коли я повернуся, то сам покажу вам сюрприз, який там знаходиться. Якщо будете слухняні, куплю вам нову гру.
Батьки пішли на роботу, а діти залишилися вдома самі. Всіма силами намагалися вони себе відволікти від каструльки, що стоїть на кухні. Давно переграли в усі ігри, які знали, але цікавість не давала спокою – дуже хотілося заглянути до каструльки. Зрештою старша вмовила молодшу, яка ще боялася, що батько насварить, заглянути в каструльку.
– Ми лише одним очком глянемо і закриємо, – сказала вона. – Тато навіть не дізнається.
Але як тільки сестри підняли кришку, горобчик вилетів у вікно. Злякавшись, дівчатка закрили вже порожню каструльку. Увечері повернувся батько і, побачивши, що каструлька порожня, сказав:
– Ну що, маленькі Єви, не витримали, випустили пташку. Ось так і Єва не втрималася, щоб не спробувати плід пізнання добра і зла. Порушивши заборону Бога, перші люди самі обрали зло замість добра, бо всяке зло починається з непослуху.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.