Різна доля сніжинок
Людина, подібно до сніжинки з притчі, сама обирає свою долю
Дві з них, що летіли поруч, розпочали розмову.
– Як добре летіти, насолоджуватися польотом! – радісно сказала одна.
– Ми не летимо, ми просто падаємо, – сумно відповідала друга.
– Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
– Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
– Ми станемо струмками і попрямуємо до моря. Ми будемо жити вічно! – сказала перша.
– Ні, ми розтанемо і назавжди зникнемо, – заперечувала їй друга.
Нарешті їм набридло сперечатись. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч своїй долі, яку обрала сама.
Читайте також
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: єпископ
Раніше кожен християнин знав свого єпископа особисто. Історичний розбір показує перетворення малої громади-сім'ї на величезну адміністративну структуру.
Реквієм обривається на сльозній молитві
Слово «реквієм» перекладається як «спокій». Моцарт встиг написати лише сповідь грішника – далі рукопис перервався зі смертю автора.
Паспорт, що врятував життя під носом у гестапо
В окупованому Києві звичайний прихід на Подолі став підпільною мережею порятунку, де рядок у метричній книзі важив більше, ніж людське життя.
Смерть, що зрівняла стани
У Римі жінка була вічною дитиною, а раб – просто річчю. Але на арені амфітеатру християнки здобули право голосу і довели свою рівність із чоловіками.
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.