Человеку не хватает грусти
Вернее сама грусть и есть уже радость! Тихая и теплая. Не путайте грусть с другими вещами. Скорбность, отчаяние, слабость, неуверенность, жалобы, сетование, сокрушение, самопиление и самобичевание, желание побыстрее бросить все или замереть в движении – это не грусть. Это жалкие ее заменители. Духовные ГМО. Гадкие воры ее настроения. Это имитаторы. Настоящая грусть это воспоминание о Рае. В котором мы никогда не были, но который мы через гены "помним"! Наш прапрапрапрадедушка Адам и прапрапрабабушка Ева оставили нам великий дар – эту грусть! Она может возникнуть везде и ее ноты можно услышать в любом талантливом произведении. Берегите такие моменты.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.