Дорога до храму

Дорога до храму

В полі він побачив трьох працюючих людей. В цій землі пілігрим ще ні з ким не зустрічався, і йому захотілось поговорити з цими людьми. 

Пілігрим наблизився до трьох працівників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який виглядав найбільш втомленим і, як здалося пілігриму, незадоволеним та навіть озлобленим. «Що Ви тут робите?» запитав пілігрим. Перший працівник, весь забруднений і втомлений, з неприхованою злістю в голосі відповів: «Що, не бачиш, каміння ворочаю». Така відповідь здивувала та засмутила пілігрима, і тоді він звернувся до другого працівника з тим самим запитанням. Другий працівник на мить відволікся від своєї роботи і з байдужістю сказав: «Не бачиш хіба? Гроші заробляю!»

Пілігрим чомусь був незадоволений і такою відповіддю, а він, нагадаю, був мудрою людиною. Тоді він підійшов до третього працівника, щоб поставити те саме запитання. Третій працівник зупинився, відклав убік свій нехитрий інструмент, обтрусив руки, вклонився страннику і, піднявши очі до неба, тихо сказав: «Я тут будую дорогу до храму».

Читайте також

Сокира при корені: що приховує ікона Вербної неділі

Під шаром святкового золота іконописець часто ховає не торжество, а богословське попередження. Єрусалим ще ликує, але нижній ярус ікони вже передчуває суд.

Вхід Господній до Єрусалима: тріумф, якого не помітила імперія

Справжній імперський тріумф – це брязкіт зброї, золото і запах влади. Те, що сталося в Єрусалимі в неділю перед Пасхою, не мало нічого спільного з цим.

Віфанія: тиха пристань Спасителя перед Голгофою

В останні дні перед Розп'яттям Христос залишав переповнений Єрусалим. Навіщо Він ішов за Єлеонську гору і що шукав у бідному селищі на краю пустелі?

Плита Понтія Пілата: як звичайне будівельне сміття відповіло скептикам

Десятиліттями критики повторювали: у римських архівах немає згадок про Пилата. Суперечки про реальність євангельських подій тривали нескінченно, поки відповідь не пролунала з-під землі.

Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара

Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.

Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть

Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.