Дорога до храму

Дорога до храму

В полі він побачив трьох працюючих людей. В цій землі пілігрим ще ні з ким не зустрічався, і йому захотілось поговорити з цими людьми. 

Пілігрим наблизився до трьох працівників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який виглядав найбільш втомленим і, як здалося пілігриму, незадоволеним та навіть озлобленим. «Що Ви тут робите?» запитав пілігрим. Перший працівник, весь забруднений і втомлений, з неприхованою злістю в голосі відповів: «Що, не бачиш, каміння ворочаю». Така відповідь здивувала та засмутила пілігрима, і тоді він звернувся до другого працівника з тим самим запитанням. Другий працівник на мить відволікся від своєї роботи і з байдужістю сказав: «Не бачиш хіба? Гроші заробляю!»

Пілігрим чомусь був незадоволений і такою відповіддю, а він, нагадаю, був мудрою людиною. Тоді він підійшов до третього працівника, щоб поставити те саме запитання. Третій працівник зупинився, відклав убік свій нехитрий інструмент, обтрусив руки, вклонився страннику і, піднявши очі до неба, тихо сказав: «Я тут будую дорогу до храму».

Читайте також

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.