Бог послал

Вечер, дожидаюсь ночного дежурного в храме. Стул поставил у входа и сижу книжку читаю. Детишки по алее и пандусу бегают, а те, которые повзрослей – на роликах катаются. Мамаши на скамеечках сидят.

В храме уже темнеет, лишь две лампадки центральные зажжены.

Тихо.

Всё готовится к ночи и кажется, что уже «сегодня» закончилось.

Но не завершился день. Женщина подошла, где-то моих лет или, может быть, чуть моложе.

Подошла и молчит.

Вижу, что хочет что-то сказать, но стесняется. Пришлось самому.

– Вы что-то хотели?

– Скажите, отец, а как креститься можно?

Я подумал, что она о крестном знамении спрашивает, и сразу же, с улыбкой, отвечаю:

– Как все наши предки крестились, тремя пальцами, «щепотью», и справа-налево.

– Да нет, – еще сильней засмущалась женщина, – я вообще некрещеная.

– Некрещеная? – удивился я и собрался рассказывать о том, что надобно сделать, чтобы приготовиться к Таинству.

Не рассказал. Собеседница моя вечерняя не дала.

– Понимаете, батюшка, я в Бога верю, молитвы и утренние, и вечерние читаю, стараюсь заповеди соблюдать, а вот стыдно мне признаться, что не крещеная. Как не подойду к храму, тут только молоденькие священники. Они мне в сыновья годятся. Разве им расскажешь? А вот сегодня мне Сам Бог вас послал. Помогите мне крещеной стать.

Условились мы, что в ближайшее воскресенье, я ее окрещу. Когда все разойдутся…

Окрестил.

А на счет того, что меня ей Бог послал, сомнения одолевают. Это ко мне привел Он будущую прихожанку. Именно тогда, когда Ему надобно было.

Як зовнішність ввела в оману у храмі

Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?

Дві трагедії. Але які різні стандарти

Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?