Бог послал
Вечер, дожидаюсь ночного дежурного в храме. Стул поставил у входа и сижу книжку читаю. Детишки по алее и пандусу бегают, а те, которые повзрослей – на роликах катаются. Мамаши на скамеечках сидят.
В храме уже темнеет, лишь две лампадки центральные зажжены.
Тихо.
Всё готовится к ночи и кажется, что уже «сегодня» закончилось.
Но не завершился день. Женщина подошла, где-то моих лет или, может быть, чуть моложе.
Подошла и молчит.
Вижу, что хочет что-то сказать, но стесняется. Пришлось самому.
– Вы что-то хотели?
– Скажите, отец, а как креститься можно?
Я подумал, что она о крестном знамении спрашивает, и сразу же, с улыбкой, отвечаю:
– Как все наши предки крестились, тремя пальцами, «щепотью», и справа-налево.
– Да нет, – еще сильней засмущалась женщина, – я вообще некрещеная.
– Некрещеная? – удивился я и собрался рассказывать о том, что надобно сделать, чтобы приготовиться к Таинству.
Не рассказал. Собеседница моя вечерняя не дала.
– Понимаете, батюшка, я в Бога верю, молитвы и утренние, и вечерние читаю, стараюсь заповеди соблюдать, а вот стыдно мне признаться, что не крещеная. Как не подойду к храму, тут только молоденькие священники. Они мне в сыновья годятся. Разве им расскажешь? А вот сегодня мне Сам Бог вас послал. Помогите мне крещеной стать.
Условились мы, что в ближайшее воскресенье, я ее окрещу. Когда все разойдутся…
Окрестил.
А на счет того, что меня ей Бог послал, сомнения одолевают. Это ко мне привел Он будущую прихожанку. Именно тогда, когда Ему надобно было.
Читайте також
Як зовнішність ввела в оману у храмі
Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?