Бомба под Православный мир
Если Патриарх Варфоломей выдаст томос, это будет не атомная бомба под РПЦ, как люди переиначивают, а бомба под православный мир в целом - если один из Патриархов может взять и легализовать раскол в другом Патриархате, то расколы пойдут косяками, а что, теперь можно. Другие православные Патриархи смотрят на филаретовский раскол холодно именно потому, что у них свои расколы есть или зреют. Дать сигнал "колитесь, ребята, я задним числом легализую" - это то, за что большого спасиба Константинополю не скажут. Более того, если Константинополь выдаст томос, а остальные православные Патриархи (или хотя бы часть их) его не признают, это сильно подорвет авторитет самого Константинополя. То есть люди, конечно, чудят, всякое бывает - но чтобы Патр.Варфоломей так сильно учудил - это, скорее, маловероятно.
Скорее всего, будет неопределенно долго согласовывать - мы, византийцы, знаем как - и ничего не даст. Что, впрочем, Генриха VIII Порошенко может и устроить - движение все, конечная цель - ничто.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.