Личное Вознесение для каждого
Крестный ход у Вознесенской церкви в селе Благовка
Вознесенская церковь в селе Благовка. Храм 1894 года рождения. Претерпел все, что претерпели его прихожане. Три войны, два закрытия, несчетное количество грабежей и издевательств. В 1991-м возродился приход. Духовник его наш возглавлял, отец Владимир (Терех). Отремонтировал, купола поставил, небольшую церковь в честь равноапостольного князя Владимира рядышком соорудил, источник, рядом бьющий, облагородил и в октябре прошлого года после воскресной службы поехал в соседнее село старушку отпевать. Отпел. И сам в тот же день к Господу преставился... Видно все уже выполнил за свои 72 года. Пока на приходе настоятель с приставкой «и.о.», но думаем, что сиротой храм не останется.
Отслужили сегодня в селе дальнем литургию, крестный ход совершили, у могилки отца Владимира литию пропели, пообедали и еще раз утвердились, что нужно, как апостолы, почаще на небо и умом, и глазами, и делами смотреть, тогда и будет личное Вознесение. Для каждого...
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.