Притча: Не все за один раз
Проповідь для одного слухача – теж проповідь
Одного разу один проповідник прийшов до залу, щоб звернутися до віруючих. Зал був порожній, якщо не рахувати молодого конюха, що сидів у першому ряду. Місіонер подумав про себе: «Чи повинен я говорити, чи ні?» І він зважився запитати у конюха:
– Окрім тебе тут нікого нема, як ти гадаєш, чи повинен я виголошувати проповідь, чи ні?
Конюх відповів:
– Пане, я проста людина, я в цьому нічого не розумію. Але коли я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглись, а залишився тільки один, я все одно даю йому поїсти.
Місіонер, взявши близько до серця ці слова, розпочав свою проповідь. Він говорив більше двох годин і, закінчивши, відчув на душі полегшення. Йому захотілося почути підтвердження, наскільки доброю була його промова. Він запитав:
– Як тобі сподобалась моя проповідь?
– Я вже сказав, що я проста людина і не дуже розумію все це. Але якщо я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглися, а залишився тільки один, я все одно його годую. Однак я не віддаю йому увесь корм, який призначений для всіх коней.
Читайте також
Сокира при корені: що приховує ікона Вербної неділі
Під шаром святкового золота іконописець часто ховає не торжество, а богословське попередження. Єрусалим ще ликує, але нижній ярус ікони вже передчуває суд.
Вхід Господній до Єрусалима: тріумф, якого не помітила імперія
Справжній імперський тріумф – це брязкіт зброї, золото і запах влади. Те, що сталося в Єрусалимі в неділю перед Пасхою, не мало нічого спільного з цим.
Віфанія: тиха пристань Спасителя перед Голгофою
В останні дні перед Розп'яттям Христос залишав переповнений Єрусалим. Навіщо Він ішов за Єлеонську гору і що шукав у бідному селищі на краю пустелі?
Плита Понтія Пілата: як звичайне будівельне сміття відповіло скептикам
Десятиліттями критики повторювали: у римських архівах немає згадок про Пилата. Суперечки про реальність євангельських подій тривали нескінченно, поки відповідь не пролунала з-під землі.
Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара
Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.
Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть
Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.