Притча: Не все за один раз
Проповідь для одного слухача – теж проповідь
Одного разу один проповідник прийшов до залу, щоб звернутися до віруючих. Зал був порожній, якщо не рахувати молодого конюха, що сидів у першому ряду. Місіонер подумав про себе: «Чи повинен я говорити, чи ні?» І він зважився запитати у конюха:
– Окрім тебе тут нікого нема, як ти гадаєш, чи повинен я виголошувати проповідь, чи ні?
Конюх відповів:
– Пане, я проста людина, я в цьому нічого не розумію. Але коли я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглись, а залишився тільки один, я все одно даю йому поїсти.
Місіонер, взявши близько до серця ці слова, розпочав свою проповідь. Він говорив більше двох годин і, закінчивши, відчув на душі полегшення. Йому захотілося почути підтвердження, наскільки доброю була його промова. Він запитав:
– Як тобі сподобалась моя проповідь?
– Я вже сказав, що я проста людина і не дуже розумію все це. Але якщо я приходжу до стайні та бачу, що всі коні розбіглися, а залишився тільки один, я все одно його годую. Однак я не віддаю йому увесь корм, який призначений для всіх коней.
Читайте також
Водостічна труба з обличчям дракона
Гаргулья – не просто прикраса фасаду готичного храму, а випуск водостоку. Місце, яке відвели їй зодчі, красномовно говорить про внутрішній стан людини.
Маска, що ожила в богословських суперечках
Суперечка про одну грецьку літеру переконала святих отців, що особистість не можна звести до жодної якості. Так народилося поняття, без якого немислима сучасна людина.
Як псалом з помилками врятував солдата від демонів
Від прикордонних військ Візантії залишились боргові розписки, заповіти та потертий псалом-оберіг. За цими паперами видно віру людей, що пережила крах імперії.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: митрополит
Розвиток адміністративної системи давньої Церкви створив інститут митрополій. У чому полягає баланс між соборною свободою та владою першого архієрея?
Золоті шви Воскресіння
Японська традиція склеювати розбиті піали лаком із дорогоцінним порошком перегукується з євангельськими образами.
Чернецька заставна крамниця без зиску
У XV столітті італійський ремісник, що позичив на хліб, за рік віддавав лихварю половину свого майна. Ченці-францисканці придумали, як зупинити це без жодного прибутку.