Как Евстратий Зоря «переобувался» в вопросе автокефалии
Спикер Киевского патриархата Евстратий Зоря
Сага о стремительном переобувании спикера Киевского патриархата в вопросе церковной автокефалии для Украины
4 июля 2018 года, издание «Слово Today»:
«Оцениваю вероятность получения Томоса Украиной к празднику Крещения Руси-Украины – менее 50%, но немного меньше, чем на 100% уверен, что осенью или в конце Нового года такой Томос будет получен», – считает спикер (Евстратий).
21 апреля 2018 года, издание «Слово Today»:
Заголовок – «"Томос об автокефалии будет провозглашен сроком от одного до трех месяцев", – владыка Евстратий Зоря».
Получается, максимум к июлю.
Короче, это все, что нужно вам всем знать об убедительности слов и заверений сторонников автокефалии относительно успешности проталкиваемого с их помощью «автокефального проекта».
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.