«Патриарх» Филарет сильно разочаровал
Глава Киевского патриархата Филарет
Прослушал внимательно. Поражает ужасающая примитивность высказываний, отсутствие какой-либо собственной позиции, путаница в рассуждениях, абсолютное непонимание особенностей и сложностей современного мира. Ссылки на Библию и ее цитирование механические, привычные, оторванные от жизни, без привязки и без истолкований в реалиях XX и XXI веков, той же роли власти и подчинения ее законам, упрощенные, даже примитивные, оценки зловещей роли таких фигур, как Сталин и Гитлер, дикая путаница в перечне жертв, в их якобы «заслуженной вине и справедливой казни» (?). Удивляет и уровень речи патриарха, строения фраз, тщетных потуг на глубокомыслие, повторение одного и того, тех же ссылок и цитат взамен содержательного ответа на вопросы интервьюера. В общем, не вдаваясь в подробности, скажу, что патриарх сильно разочаровал легковесным скольжением по поверхности, без глубинного понимания и истолкования христианства в современном глобальном, информационном мире.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.