Если бы Украина получила Томос
«Крестный ход» сторонников ЕПЦ 28 июля 2018 года в Киеве
Хотела написать, что было бы «если бы да кабы» и «Украина получила Томос», но это уже сделал деятель УКУ и «возрождения национальной памяти», политический украинец – Вахтанг Кипиани.
Разговор о том, что Почаевскую лавру надо отдать униатам, – тоже показательный.
Все осталось бы точно так же: «смерть ворогам!», «отдайте нам приход, в который ходят люди, потому, что наш пустует», «заберите тот паломнический центр, у владельцев погоны КГБ торчат и они в неправильные паломнические поездки паломников отправляют, получая деньги на пули против украинских солдат»...
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.