Патриарх Варфоломей мечтает войти в историю Церкви как великий миротворец
Папа римский Франциск и Константинопольский Патриарх Варфоломей
Нынешний Вселенский Патриарх – 78-летний старец. И у него есть заветная мечта: чтобы при его жизни произошло уврачевание самого большого раскола за всю историю христианской Церкви, так называемой «великой схизмы», – разделение Православной и Католической Церквей. 232-й Архиепископ Константинополя спит и видит, что именно он войдет в историю Церкви как великий миротворец. Но есть непреодолимое доселе препятствие на пути достижения этой амбициозной цели – примат римского понтифика. И тут лукавый византийский ум нашел лазейку – провозгласить примат Константинопольского Патриарха над всеми Поместными Православными Церквами. И будут две главы – восточная и западная. И нет никаких препятствий к объединению. Получается такой двуглавый дракончик. Ой, простите, – орел! Вполне в стилистике Византийской империи. Только сама-то империя погибла как раз после того, как 5 июля 1439 года был подписан орос об объединении Восточной и Западной Церквей – Ферраро-Флорентийская уния. Константинопольский Патриарх Иосиф II не дожил до подписания ороса, но письменно одобрил филиокве и через 8 дней умер. Кстати история происхождения двуглавого орла тоже весьма темная. Шумеро-вавилонское мифическое божество орел Анзу изначально был одноглавым, пока не захватил «таблицы судеб» и не стал самым сильным богом, но все же он был побежден «богом войны» Нинуртой – во время битвы Нинурта разбил Анзу голову и тот стал двухголовым.
Читайте також
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.