Схватила Филарета за бороду и закричала: «Я тобі закрию»!
Настоятель Андреевской церкви (до 60-х) протоиерей Алексий Левицкий
Протоиерей Алексий Левицкий - последний законный настоятель Андреевской Церкви. Батюшка мой родственник, он меня крестил. В начале 1960-х, когда в Киев приехал молодой Епископ Филарет (Денисенко) и по какой-то счастливой для него случайности был очень быстро назначен Киевским и Галицким и всея Украины, он начал активно действовать.
Приехал на красивой черной Волге к Андреевской церкви и объявил прихожанам, что церковь «временно закрывается на ремонт». Прихожане уже целый месяц не выходили из святого храма и не давали властям закрыть его. Молодой строгий Архиерей возвысил голос и ещё раз объявил: Церковь закрывается! Внезапно к его машине подскочила пожилая женщина, темпераментная, как и все украинки, схватила его за черную бороду и закричала: «Я тобі закрию»!
Бороду ему удалось освободить, машина с Денисенко еле вырвалась из возмущенной толпы прихожан. Настоятеля храма прот. Алексия Левицкого вызывали в Совет по делам религий и требовали, чтобы он закрыл храм. Он ответил: не я его открывал, не я его и закрывать буду. В храме тогда находились мощи св. великомученицы Варвары. Настоятель повесил ключи от храма над мощами св. Варвары, а сам уехал в село. Прошло пару недель. Люди круглосуточно молились в храме и не сдавали святыню.
Ночью приехали грузовики с солдатами, ворвались в храм, побросали людей в грузовики и увезли километров на 30 от Киева. Храм закрыли на многие десятилетия. Прот. Алексия Левицкого лишили справки о регистрации, он много лет был за штатом. Во время перестройки Андреевскую церковь зачем-то отдали самосвятам УАПЦ. Теперь П.А.Порошенко решил широким купеческим жестом подарить отобранную у Святой Церкви и не принадлежащую ему святыню дедушке Бармалею...
Царство Небесное, вечный покой прот. Алексию Левицкому.
Учился в царской гимназии, играл на скрипке, видел Царскую семью в Софиевской лавре, был постоянным прихожанином Софиевского собора, за что его в начале 30-х годов выгнали из Киевского университета. В 1941 оказался на Западной Украине, где его вели расстреливать и бандеровцы, и нквидисты... Вернулся в Киев. Всю жизнь ухаживал за тяжело больной женой Елисаветой...Жил в старинном доме. Этот дом снесли, а на его месте в советское время построили американское консульство (сейчас посольство).
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади