Если признавать такого «первоиерарха», можно становиться римокатоликом
Незыблемость авторитета первоиерарха – одно из главных отличий католицизма от Православия
Читаю аргументации КП «от канонов», грят «Константинопольский епископ да имеет преимущество чести по Римском епископе, потому что город оный есть новый Рим». То есть Константинополь обосновывает свое первенство ссылкой на канон, в котором провозглашается первенство Рима. Рима, не Константинополя. Но, грят, Рим отпал, теперь мы за главных. А с чего вы тогда вообще взяли, что это Рим отпал, а не вы?
Если бы я верил в эти построения про «первоиерарха» и «первого без равных» я был бы спокойно римокатоликом и не парился – потому что если такого первоиераха вообще признавать, то вот он, такой весь в белом. А в черном и с бородой – это тогда схизматик. И беззаконный самозванец, претендующий на власть, принадлежащую другой кафедре.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.