Притча: будь-яка невдача – лише частина Божественного плану нашого спасіння
Згорілий курінь може бути димовим сигналом, посланим Богом для твого спасіння
Він єдиний залишився живим і тепер безперервно молився про те, щоб Бог врятував його. Кожен день він вдивлявся в горизонт у пошуках судна, що наближається на допомогу.
Втомившись остаточно, чоловік вирішив побудувати невеликий курінь з плаваючих колод, щоб захиститися від дощу і диких звірів.
Але одного разу, повернувшись додому після походу в пошуках їжі, він знайшов свій курінь оповитим полум'ям: гар піднімалася до неба стовпом. Найжахливішим виявилося те, що всі його запаси були втрачені, і він залишився зовсім ні з чим.
Тепер чоловік не міг стримати свого відчаю і гніву:
– Боже, як ти міг так вчинити зі мною? - ридаючи, кричав він.
Рано-вранці на наступний день його розбудив гудок корабля, що наближався до берега. Корабель прийшов, щоб врятувати його.
– Але як ви дізналися, що я тут? – запитав чоловік матросів.
– Ми побачили твій димовий сигнал, – відповіли вони.
Пам'ятай, людино: якщо наступного разу твій маленький курінь згорить дотла, це може бути димовий сигнал, посланий Богом для твого порятунку.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.