Притча: будь-яка невдача – лише частина Божественного плану нашого спасіння
Згорілий курінь може бути димовим сигналом, посланим Богом для твого спасіння
Він єдиний залишився живим і тепер безперервно молився про те, щоб Бог врятував його. Кожен день він вдивлявся в горизонт у пошуках судна, що наближається на допомогу.
Втомившись остаточно, чоловік вирішив побудувати невеликий курінь з плаваючих колод, щоб захиститися від дощу і диких звірів.
Але одного разу, повернувшись додому після походу в пошуках їжі, він знайшов свій курінь оповитим полум'ям: гар піднімалася до неба стовпом. Найжахливішим виявилося те, що всі його запаси були втрачені, і він залишився зовсім ні з чим.
Тепер чоловік не міг стримати свого відчаю і гніву:
– Боже, як ти міг так вчинити зі мною? - ридаючи, кричав він.
Рано-вранці на наступний день його розбудив гудок корабля, що наближався до берега. Корабель прийшов, щоб врятувати його.
– Але як ви дізналися, що я тут? – запитав чоловік матросів.
– Ми побачили твій димовий сигнал, – відповіли вони.
Пам'ятай, людино: якщо наступного разу твій маленький курінь згорить дотла, це може бути димовий сигнал, посланий Богом для твого порятунку.
Читайте також
Реквієм обривається на сльозній молитві
Слово «реквієм» перекладається як «спокій». Моцарт встиг написати лише сповідь грішника – далі рукопис перервався зі смертю автора.
Паспорт, що врятував життя під носом у гестапо
В окупованому Києві звичайний прихід на Подолі став підпільною мережею порятунку, де рядок у метричній книзі важив більше, ніж людське життя.
Смерть, що зрівняла стани
У Римі жінка була вічною дитиною, а раб – просто річчю. Але на арені амфітеатру християнки здобули право голосу і довели свою рівність із чоловіками.
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.