Пусть сегодня Дева следует не одна к святыне! Последуем и мы за Ней!
Праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы
Вслушиваясь в богослужебные тексты на праздник Введения во Храм Пресвятой Богородицы, я пытался уловить основной смысл праздника. Большинство стихир возвещали о радости Неба по отношению к тому, что маленькая Девочка входит в Святыню, и это восшествие дарит миру надежду. Тропари Канона пели о чистоте Владычицы, которая закладывалась в Храме, где Она с искренностью служила Богу. Некоторые из них воспевали Ее боголюбивых родителей, совершающих высшее жертвоприношение в вере, сравнимое с жертвоприношением Авраама.
Но, суммируя пережитое на Всенощном бдении, пришел к выводу, что речь идет о великой идее освящения каждого человека. Да, да! Каждого человека! Именно от сюда, от этой задачи возникло торжество на историческую тему Введения во Храм Пресвятой Девы Марии. Она, Пречистая, словно увлекает каждого из нас в глубь таинственной святости недр Храма Бога Живаго. Это восхождение по ступеням маленьких детских стоп, прежде оберегаемых родительской любовью, что, как не взросление в духовных трудах ради достижения высот Горнего Царства?! А знаменитый затвор в Святыне, где лишь Священное Писание и Святые Ангелы были теми, с кем Девочка общалась? Это ли не полнота земного Богообщения?
В празднике воплотилась вся полнота христианского идеала. В нем сияет детская чистота веры и мудрость в святости. В нем жертвенность и твердая решимость. И итогом –истинное служение Богу во Христе Иисусе ради Царства Небесного.
Да, возвышенные образы. Да, поэзия христианских чувствований. На то он и праздник. И пусть он коснется каждой христианской души!
Всех вас, дорогие друзья поздравляю! И каждому желаю неуклонно шествовать к высшей цели указанной священным праздником Введения во Храм. Пусть сегодня Дева следует не одна к святыне! Последуем и мы за Ней!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.