Полная зависимость от Фанара под предлогом «независимости от Москвы»
Патриарх Варфоломей
Ситуация с фанарским томосом мне очень напоминает ситуацию пятилетней давности, когда публика, накрученная СМИ, свято поверила, что подписание Ассоциации с Евросоюзом, означает скорое вступление в этот самый Евросоюз. Здесь же мы видим полное подчинение Украинской Церкви Фанару под предлогом «независимости от Москвы». Просочившееся в сеть документы, как и само поведение фанариотов, только лишний раз подтверждают правоту Священноначалия УПЦ. Если бы Церковь согласилась на условия стамбульских титулярных архиеереев, то потеряла бы всё и стала бы очередной провинцией Фанара без каких-либо прав.
И это касается не только канонической Церкви, это в равной мере касается и раскольников - полная потеря какой бы то ни было самостоятельности в обмен на пропагандистский ярлык.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.