Вот такая реинкарнация произошла с одним из бывших...
Бывший митрополит Александр (Драбинко)
Тем, кого охватила эйфория по поводу создания религиозной организации под названием ПЦУ, и, кто радостно приветствует переход двух бывших иерархов канонической УПЦ в новосозданную структуру, хочу кратко напомнить некоторые подзабытые факты.
В 2002 году к 10-летию Харьковского Архиерейского Собора и Предстоятельского служения Блаженнейшего Владимира была издана книга «Православие в посттоталитарной Украине».
Сей труд - диссертация выпускника КДА Александра Драбинко, был посвящен раскрытию всей подоплеки расколов, вызванных, по сути, политическими и личными амбициями тогдашних искателей славы и чинов, в том числе и УПЦ КП, которую автор называет не иначе, как филаретовской раскольнической группировкой.
И это не единственный ученый труд бывшего митрополита, посвященный этой теме. В статье «Почему раскольнические группировки в Украине называются неканоническими» Драбинко писал о том, что «с точки зрения церковного права они не являются православными (хоть и называют себя такими), поскольку отошли от норм, которые определяют собрание верующих как Православную Церковь, что ведет свое начало от Господа Иисуса Христа. Такие организации являются уже не церковными, а светскими новообразованиями, в которых совершенные “священнодействия”, с момента их выхода из Вселенской Православной Церкви, теряют свою сакраментальную сторону, становятся безблагодатными актерскими действиями».
Можно лишь посочувствовать забывчивости Александра Драбинко и поздравить его с тем, что и он отныне стал членом подобного новообразования и будет «иметь честь» служить под чутким руководством «духовного лидера» украинцев, которому когда-то сам дал определение расстриги и раскольника. Вот такая реинкарнация произошла с одним из бывших...
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.