Притча: Якого кольору море?
– Синє, – сказав один.
– Ні, воно якесь зелене, – заперечив інший.
– Мені здається, що воно чорне, – заявив третій.
Капітан почув їхню розмову і, не розуміючи, про що вони сперечаються, сказав:
– Панове, це Червоне море.
«...Суперечок і чвар про закон віддаляйся, бо вони марні і суєтні» (Тит. 3:9).
Читайте також
Несторіанство: єресь професорів
Як блискучий розум перетворив віру на креслення? Історія патріарха Несторія – це приклад того, як логіка пасує перед таємницею і як народжуються розколи.
Гора Каранталь: випробування спокоєм
Скельна вершина стоїть стіною між шумом Єрихона і тишею пустелі. Тут мовчання – як дзеркало, що проявляє те, з чого ми зроблені насправді.
Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне
Сучасна проза дедалі частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?
Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року
У 1920-ті роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.
Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити
Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.
Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм
Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?