Притча: молитва за звичкою
Одного разу до них в гості прийшов проповідник. Стіл накрили дуже вишукано: дістали найкращі фруктові соки і подали дуже смачну страву. Сім'я сіла за стіл. Всі дивилися на проповідника і думали, що тепер він помолиться перед їжею. Але проповідник сказав:
– Батько сімейства повинен молитися за столом, адже він перший молитовник в сім'ї.
Настало неприємне мовчання, бо в цій родині ніхто не молився. Батько відкашлявся і сказав:
– Знаєте, дорогий проповіднику, ми не молимося, бо в молитві перед їжею завжди повторюється одне й те саме. Молитви за звичкою – це порожня балаканина. Ці вічні повторення щодня, щороку анітрохи не допомагають, тому ми більше не молимося.
Проповідник здивовано подивився на всіх, але тут семирічна дівчинка сказала:
– Тату, невже мені не потрібно більше щоранку приходити до тебе і говорити «доброго ранку»?
Читайте також
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.