Притча: непотрібний тягар
– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Старець погодився і попросив людину принести картоплю і прозорий пакет.
– Якщо ти на кого-небудь розлютишся і затаїш образу, – сказав учитель, – то візьми картоплю. Напиши на ній ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
– І це все? – з подивом запитав чоловік.
– Ні, – відповів старець. – Ти повинен завжди цей пакет носити з собою. І щоразу, коли на кого-небудь образишся, додавай в нього картоплю.
Чоловік погодився. Минув якийсь час. Його пакет поповнився багатьма картоплинами і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав з самого початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах.
Тоді чоловік прийшов до старця і сказав:
– Це вже неможливо носити з собою. По-перше пакет занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.
Але старець відповів:
– Те ж саме відбувається і у людей в душі. Просто ми це відразу не помічаємо. Вчинки перетворюються в звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес збоку. Щоразу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей тягар.
Читайте також
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.