Подвиг мученика Євстратія, і чим страшний «кривавий наклеп»

Хресна смерть мученика Євстратія, преподобного постника Києво-Печерського. Гравюра

З Києво-Печерського патерика ми знаємо про Євстратиія небагато: походив з київського багатого роду. Роздав майно бідним і родичам. Прийшов до Антонія в печерний монастир. Був пострижений з ім'ям Євстратій. Сказано, що він найбільше подвизався у постуванні – строго постував з юності і в монастирі був прозваний постником.

У 1096 році половці напали на Київ, розорили місто і Печерський монастир, відвели в рабство безліч народу. Серед полонених був і Євстратій. З історії нам відомо, що шлях «з варяг в греки» був справжньою торговою артерією Стародавньої Русі і Візантії, а головним товаром, що поставлявся з нашого краю були раби. Незважаючи на вже тисячолітню історію християнської Візантійської імперії рабства там ніхто не відміняв. Один із найбільших невільничих ринків був розташований в Херсонесі (Корсуні). Туди і доставили свою живу здобич половці.

Купець, за походженням єврей, купив 20 киян і 30 монастирських робітників, серед яких був і Євстратій.

Далі сказано, що господар намагався змусити своїх рабів-християн відректися від Христа і прийняти свою релігію.

Це ключовий момент всієї цієї історії, в історії якої був безсумнівний мученицький подвиг однієї людини і масові розправи над цілою, як би тепер сказали, «національною меншиною» через стереотип, званий «кривавий наклеп».

З давніх часів одні народи воюють з іншими, завдаючи один одному рани і збираючи образи. Образи ці складаються в легенди, колись прості історії обростають міфічними подробицями і перетворюються у справжні стереотипи, які ми і тепер можемо зустріти і в газетних статтях, і політичних гаслах, і розмовах на базарі. Немає на світі націй, які живучи пліч-о-пліч, не нагороджували б одна одну «добрим і ласкавим» слівцем – «Непроханий гість гірше за татарина», «брудний янкі», «жабники», «кацапи і хохли», «якщо в крані немає води, значить випили…. самі знаєте хто». Ось щодо цих «хто» і склалася ціла етажерка забобонів, званих «кривавий навіт».

З перших століть християнства в європейських країнах існує забобонне переконання, що «євреї Христа розіп'яли» і досі використовують християнську кров у своїх ритуалах. Тому і отримав «наклеп» назву «кривавого».

«Кривавий» він був не тільки на прізвисько і оману, а ще й тому, що кожна нова хвиля «наклепу» закінчувалася гоніннями на євреїв, погромами і кровопролиттям.

Після розсіювання євреї живуть в багатьох країнах світу і серед різних народів. Майже у всіх державах їх обмежували в правах – забороняли володіти землею, регламентували діяльність – тільки торгівля і ремесла, забороняли відкрито святкувати релігійні свята.

У Візантії існувала заборона юдеям володіти рабами-християнами. З часом заборона дещо пом'якшала – можна було володіти, але з умовою – не перешкоджати християнам здійснювати їхні обряди.

Але у іудеїв були і свої заборони: багато обов'язків в господарстві дозволялося виконувати тільки іудею. Через що, купуючи рабів, євреї намагалися звернути їх у свою віру.

Ось в цьому положенні і виявився херсонеський купець.

Щоб п'ятдесят куплених рабів могли виконувати всі потрібні роботи, вони повинні стати іудеями. І купець попросив їх поміняти віру.

Потім наказав.

Потім пригрозив.

Потім став морити голодом. 

А Євстратій почав умовляти земляків: «Не будьте, брати, відступниками від віри; через смерть ми отримаємо життя вічне».

Зважилися голодувати, але Христа не зраджувати. На третій день без їжі і води почали вмирати найслабші, потім інші, а Євстратій, звиклий до пісного життя, пережив всіх.

На 14 день купець, побачивши, що його раби померли, гроші, виплачені за них, пропали, робота стоїть, збитки зростають, розлютився і наказав мучити Євстратія так, як мучили Того, в кого він вірить. Монах же дякував Богові, що послав йому такі випробування.

Купець, бачачи, що йому не вдається зламати Євстратія, вирішив піти до кінця і розіп'яв його напередодні єврейської пасхи і сам, за переказами, проткнув його груди списом. Перед смертю монах передбачив купцеві швидку загибель: «Прийде на вас помста за кров мою і за кров закатованих вами християн».

Тіло замученого ченця було знято з хреста і кинуто в море. За переказами, тіло Євстратія було витягнуто з води і доставлено до Києва, в рідну обитель, де і спочиває донині.

Страшна смерть Євстратія і його земляків викликала заворушення в місті. За наказом імператора Олексія І Комніна був страчений єпарх (управитель) Херсонеса разом із купцем, купили ченця і киян. Були страчені також старійшини єврейської громади, а єврейські торговці були вигнані з міста і все їх майно конфісковано.

Так через одного злого купця постраждало все єврейське населення Херсонеса. Звичайно, купець не робив з Євстратія ритуальну жертву на Великдень – немає таких звичаїв в єврейському народі. Він просто цинічно злобстував і в злобі своїй дійшов до вбивства. А вийшло так, що дав привід для підкріплення «кривавого наклепу» і для того, щоб у ХХ столітті було висловлено сумнів у святості Євстратія. Зокрема отець Олександр Мень говорив: «Жодна офіційна Постанова Православної Церкви не підтримала ритуальних завітів на єврейство» і висловив переконання, що ці святі (прим. авт. преподобний Євстратій і Святий Гавриїл Білостоцький) будуть деканонізовані.

Заперечимо на це тільки одне – Євстратій святий не тому, що убитий євреєм, а тому що Христової віри не зрадив.  А євреїв «викосили» не з помсти – ну стратили б купця-вбивцю, а ерез те, що єврейські торговці були конкуренти грекам (таку версію висловив к. і. н. В. Сергєєв) і прикрившись «кривавим наклепом» влади поповнили казну за рахунок конфіскації майна вигнаних іудеїв. 

Багато горя може наробити упередження, зведене в закон або традицію. Позбавити святого честі мученика і оголосити «проклятим» цілий народ, незалежно від його національності, прикриваючи свої корисливі страшні цілі.

Загалом, якщо у вашому крані немає води – не варто думати про погром. Просто зателефонуйте сантехніку.

Читайте також