Что Церковь должна вынести из слов Президента Владимира Зеленского?
Президент Украины Владимир Зеленский. Фото: Новое время
Это значит, что им заявлен центром государственного бытия не чиновник, гнетущий человека, а Человек поставлен в центр событий!
Очень важно на это обратить внимание политикам, которые поддерживают Православие, которые позиционируют себя с Украинской Православной Церковью. Почему?
С этой минуты, когда Президент Украины В. Зеленский потребовал не развешивать свои портреты в кабинетах чиновников, люди будут гневно смотреть на портреты правящих архиереев в каждом сельском храме и в админзданиях епархий!
А это значит, что православные политики, согласившиеся идти с В. Зеленским курсом мира и невмешательства в религиозные вопросы, хоть бы и продолжили позиционировать себя с Православием, будут людьми рассматриваться в качестве коммунистических ретроградов, что не будет способствовать политическому росту этих партий, как и росту прихожан в храмах, но только убыль.
Церковное централизованное администрирование требует немедленного изменения, точнее, наличия такового, вместо местечкового авторитарного.
Сегодня, 20 мая 2019 года сменилась эпоха. Не понять это – преступно. Относительно Церкви – преступно вдвойне.
Пора уходить от карнавальных методов проповеди, от политических гастролей со святыми мощами, от украшения и чинопочитания священников и архиереев только за их архиерейство, а переходить к Проповеди Божией применительно к современной жизни, которая гложет ум Человека! И Проповедь эта – открытая жизнь самого архиерея и священника! Тогда люди вернутся к Богу, а значит и заполнят храмы! Харизматичность, в положительном смысле этого слова, священнослужителя, его горение в Боге - гарантия процветания страны.
Не будет так – будет все грустно.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.