Хочу быть святым!
Частенько от желающих оправдаться, можно услышать вопрос-утверждение: «Что я святой, что ли?» или просто «Я не святой», то бишь, отцепись от меня и претензий не предъявляй.
Если же вдуматься, то за таким объяснением четко слышится: «Я не святой и не хочу им быть».
Мы же призваны к святости.
Именно, именно! Призваны!
Так что «Хочу быть святым!» - не горделивое заявление, а нормальная и даже вполне обыкновенная, достижимая жизненная программа. Поэтому вполне уместно, когда чего-нибудь не так выходит просто сокрушенно сказать:
- Не получается, я пока еще не святой.
И добавить:
- Но я им, обязательно стану.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.