Притча: біс і слово, сказане без любові
Фото: WordPress.com
Встав монах у сторону і став уважно стежити за промовою біса, щоб зловити його на слові, де він скаже неправду. Але біс все говорив точно, як у Священній Книзі, нічого не змінюючи. І так було до кінця проповіді. Проповідь скінчилася. Люди розійшлися. Тоді монах підійшов до біса і сказав:
– Я впізнав тебе: ти – біс!
– Точно так, – відповідав той.
– Я хотів зловити тебе на слові, але ти все говорив правильно! - сказав монах.
– Я старався, – відповів задоволений біс.
– Так у чому ж твій секрет? – запитав здивований чернець.
– Я говорив без любові в серці, і знаю, що ці люди за моїми словами діяти не будуть. А цього для мене вже достатньо, – пояснив нечистий.
«Цветник духовный»
Читайте також
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.
Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера
Платона, Галена і язичницьку граматику крізь руїни Риму пронесли ченці – при світлі лампи, із замерзлими пальцями, під гул битв.