В ПЦУ Церковь рассматривается как светская гражданская организация
"Синод" ПЦУ дает брифинг после заседания. Фото: ВВС Україна
Конец канонического восприятия экклезиологии.
Три дня вчитываюсь в пресс-релиз т.н. «Синода ПЦУ» и не могу понять. На официальном уровне прописаны вещи, ужасающие не просто глубиной канонической безграмотности, но и откровенным непониманием природы Церкви, граничащим с безбожием.
Я сознательно оставляю за скобками обсуждения внутренних разборок этой структуры, я пытаюсь проанализировать экклезиологический (если данный термин условно применим ) аспект.
Пункт 2. «Исключить из числа епископата ПЦУ....» . Простите, а так можно было? То есть лица, совершившие (с точки зрения «Синода») тяжкие канонические преступления не подвергаются каноническим прещениям , а просто «исключаются из комсомола». То есть, остаются каноническими епископами, совершают таинства, рукополагать, но не в «нашей песочнице». А куда они исключены? Какой Поместной Церкви как части Вселенского Тела они принадлежат. Что делать с епархиями и верными ПЦУ, находящимися на территории их епархии? Туда не назначены даже временно управляющие . Просто епархии исключили из Церкви, вычеркивая из процесса спасения. Как уволили с работы. Но остается вопрос о евхаристическом общении - их таинства действительны?
Очень интересное мотивационная часть пункта «за участие в совершении рукоположения в чужой епархии». Но, в том то и вопрос, что не чужой. Совершителем хиротоний был правящий (с точки зрения ПЦУ) архиерей Киевской епархии, не просто правящий, а старейший по хиротонии и по статусу (синод оставил ему патриарший титул и столичную епархию) иерарх, так что тут в решениях синода откровенная ложь.
Пункт 4. Рукоположенные без решения Синода в епископский сан не могут никогда быть принятыми в состав епископата ПЦУ. Так они епископы или нет? Если они рукоположены каноническим патриархом еще с двумя каноническим епископами, то почему нет? Если «синод» признает их «рукоположение», то почему их никогда не примут в свой состав? Можно ли с ними сослужить ?
Короче, мрак мрачный.
Мне во всем этом видится влияние «бедевской» экклезиологии, в которой Церковь рассматривается не как части Единого Организма, явление Тела Христова, Невеста, «странствующая в Вавилоне», а как вполне светская гражданская организация. Нарушил правила -уволили с работы. Иди, ищи другую работу. Хороший специалист - взяли на работу, а прежний работодатель не имеет никаких прав тебе что-то говорить. Ведь теперь тебе новый хозяин зарплату платит. Пока не уволит.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.